Діянь святих апостолів читáння.
Ряд: Ді. 30 зач.; 12, 12-17.
12. В тих днях Петро, опритомнівши, пішов у дім Марії, матері Івана, що звався Марком, де багато зібралось і молилося. 13. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла дівчина, на ім’я Рода, щоб послухати хто то; 14. і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, але вбігла й сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15. Ті їй сказали:
– Ти не при умі!
Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали:
– То його ангел.
16. А Петро стукав далі. Відчинили і, побачивши його, оторопіли. 17. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив:
– Оповістіть це Яковові і братам. І вийшовши, пішов в інше місце.
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Ап.: 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
42. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов; не від себе самого прийшов я, але він послав мене. 43. Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. 44. Диявол – ваш батько, і ви хочете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. 45. Мені ж, що правду вам кажу, ви не вірите. 46. Хто з вас може обвинити мене у грісі? Чого, отже, коли кажу вам правду, ви мені не вірите? 47. Хто від Бога, слухав слова Божі. Ви тому не слухаєте, що не від Бога.
48. Озвались юдеї і сказали йому:
– Хіба не добре кажемо, що самарянин єси і біса маєш?
49. Відповів Ісус:
– Я не маю біса, але шаную Отця мого; ви ж зневажаєте мене. 50. Я не шукаю слави для себе; є, хто шукає й судить. 51. Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.
—-
Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти
Людина завжди знаходиться між двома полюсами – буття і небуття, життя і смерть.
Наповнені життям, ми боїмося смерті, бо це відсутність життя, це його абсолютне протиставлення.
Однак з Ісусовим приходом поняття смерті абсолютно змінюється – у світлі Христової перемоги.
Звісно, страшно кожному залишати світ, важко втрачати, однак Ісус, в якому перебуваємо вже зараз, вчить нас не боятися: Його слово, тобто той спосіб життя, який Він нам пропонує, унеможливлює смерть.
Довіра до Спасителя робить нас сильнішими, міцними, безстрашними.
Довіряймо ж йому своє життя і свою вічність. Амінь.
