Святе Письмо з розважаннями на 29 травня

Читай також

  • Різдво Йоана Хрестителя (Лк 1:1-25; 57-68; 76; 80)
  • Святе Письмо з розважаннями на 6 липня
  • Святе Письмо з розважаннями на 5 липня
        • Святе Письмо з розважаннями на 29 травня

          Діянь святих апостолів читáння.

          Ді. 38 зач.; 16, 16-34.

          16. В тих днях, як апостоли йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. 17. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала:

          – Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!

          18. Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові, і, обернувшися, він сказав до духа:

          – Велю тобі ім’ям Ісуса Христа: вийди з неї!

          І в ту ж мить він вийшов. 19. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. 20. Привівши ж їх до воєвод, сказали:

          – Ці люди колотять наше місто; це юдеї. 21. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати.

          22. І натовп накинувся на них разом, і воєводи, здерши з них одежу, веліли їх бити різками. 23. Завдавши їм чимало ран, кинули їх у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. 24. Той, одержавши такий наказ, вкинув їх до самої середини у в’язницю й забив їх ноги у колоди.

          25. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, і в’язні слухали їх. 26. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани з них всіх спали. 27. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи, що в’язні повтікали. 28. Тут Павло скрикнув сильним голосом, кажучи:

          – Не завдавай собі ніякого лиха, бо ми всі тут.

          29. Попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці і, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі, 30. і, вивівши їх звідти, мовив:

          – Панове, що мені робити, щоб спастися?

          31. Ті відповіли:

          – Віруй у Господа Ісуса і спасешся ти й дім твій.

          32. І вони звістили слово Господнє йому і всім, що були в його домі. 33. Узявши їх тієї години вночі, він обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. 34. Як же запровадив їх до себе в господу, накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував у Бога.

          Алилуя (г. 8): Споглянь на мене і помилуй мене (Пс. 118,132).

          Стих: Стопи мої направ по слову Твоєму (Пс. 118,133).

          Від Йоана святого Євангелія читáння.

          Йо. 34 зач. 9, 1-38.

          1. Одного разу, проходячи, Ісус побачив чоловіка сліпого зроду. 2. Спитали його учні:

          – Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився?

          3. Відповів Ісус:

          – Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому. 4. Поки дня, я мушу робити діла того, хто послав мене; бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5. Поки я у світі, я – світло світу.

          6. Сказавши те, плюнув на землю, зробив грязь із слини і помастив гряззю очі сліпому. 7. І сказав до нього:

          – Іди, вмийся в Силоамській купелі (що у перекладі означає: Післаний).

          І пішов той, умився, і вернувся зрячим.

          8. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили:

          – Чи то не той, що все сидів і жебрав?

          9. Одні казали:

          – То він.

          Інші:

          – Ні, але подібний до нього.

          Він же каже:

          – Це я!

          10. І спитали його:

          – Як прозріли твої очі?

          11. Він відповів:

          – Чоловік, що зветься Ісус, зробив грязь, помастив мені очі і сказав: піди до Силоаму й умийся. Пішов я, умився і прозрів.

          12. Вони його спитали:

          – Де він?

          Каже той:

          – Не знаю.

          13. І ведуть того, що був сліпий, до фарисеїв. 14. Була ж субота, коли Ісус зробив грязь, і відкрив йому очі. 15. Фарисеї спитали його, як він прозрів. Він сказав їм:

          – Він поклав мені на очі грязь, я вмився і бачу.

          16. Деякі з фарисеїв казали:

          – Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи.

          Інші мовили:

          – Чи може грішний чоловік такі чудеса чинити? І виникла серед них незгода. 17. І знову кажуть сліпому:

          – Ти ж що кажеш про того, що відкрив тобі очі?

          Той відповів:

          – Він – пророк.

          18. Однак юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того, що прозрів. 19. Спитали їх:

          – Чи то ваш син, про котрого кажете, що він сліпим родився? Як же воно, що він тепер бачить?

          20. Батьки його у відповідь сказали:

          21. – Знаємо, що то наш син і що сліпим родився. А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не знаємо. Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе.

          22. Так казали його батьки, бо боялися юдеїв: юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з синагоги кожного, хто його визнаватиме Христом. 23. Тому батьки його сказали: він дорослий, його спитайте.

          24. І вони покликали удруге чоловіка, що був сліпим, і кажуть йому:

          – Воздай славу Богові! Ми знаємо що той чоловік – грішник.

          25. Озвався той:

          – Чи він грішник, не знаю. Знаю одне: я був сліпим і тепер бачу.

          26. Вони йому сказали:

          – Що він тобі зробив? Як він відкрив тобі очі?

          27. Той відповів:

          – Я вже сказав вам, і ви чули; що іще хочете чути? Чи не хочете й ви його учнями стати?

          28. Ті з лайкою накинулись на нього і сказали:

          – Ти – його учень! Ми – учні Мойсея. 29. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.

          30. У відповідь чоловік сказав їм:

          – Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, і він відкрив мені очі. 31. Знаємо, що Бог не слухає грішників; а хто побожний і чинить його волю, того він слухає. 32. Одвіку нечувано, щоб хто відкрив очі сліпому зроду. 33. Якби він не був від Бога, не міг би був зробити нічого.

          34. Ті у відповідь йому сказали:

          – Ти ввесь у гріхах родився і нас навчаєш?

          I прогнали його геть.

          35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього:

          – Віруєш у Сина чоловічого?

          36. Той відповів:

          – Хто він, Господи, щоб я увірував у нього?

          37. Сказав йому Ісус:

          – І бачив єси його, і той, хто говорить а тобою – це він.

          38. Тоді той сказав:

          – Вірую, Господи!

          ——

           Та хоч і як багато чудес він зробив перед ними, вони не вірували в нього

          Мабуть, немає нічого складнішого, ніж достукатись до людини із затвердлим серцем. 

          Нерідко певно кожному з нас трапляються ситуації чи стосунки, в яких один із співрозмовників ніколи не готовий вислухати іншого. Люди, які не хочуть відкриватися, дуже часто можуть ранити тих, хто поруч.

          Так було і з тими, хто слухав Ісуса. Одні палали вогнем віри, інші ж ставали глухими і німими. Так є і сьогодні – хтось помирає за віру, а хтось байдуже проходить повз храми, повз проблеми ближнього, повз себе самого, не знаходячи часу для Бога.

          Бог дає нашим душам світло і лише наш вибір – прийняти його, чи залишатись у темряві.

          Читай також

        • Різдво Йоана Хрестителя (Лк 1:1-25; 57-68; 76; 80)
        • Святе Письмо з розважаннями на 6 липня
        • Святе Письмо з розважаннями на 5 липня
          • Оціни

            [rating-system-posts]