Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 43 зач.; 20, 7-12.
7. В тих днях, однієї суботи, як ми зібралися хліб ламати, Павло, що мав на другий день вибратися в дорогу, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі. 8. Було ж у горниці, де ми зібралися, багато світичів. 9. Один юнак, на ім’я Євтих, сів на вікні, і коли Павло довго говорив, на нього напав глибокий сон, і він, отяжілий сном, упав додолу з третього поверху, і його підняли мертвим. 10. Павло зійшов додолу, припав до нього, обняв його і мовив:
– Не тривожтесь, його душа в ньому.
11. Потім зійшов нагору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і тоді пустився у дорогу. 12. Хлопця ж привели живого і втішались вельми.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 48 зач. 14, 10-21.
10. Сказав Господь своїм учням: Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. . 12. Істинно, істинно кажу вам: хто в мене вірує, такі самі від них робитиме, бо я йду до Отця. 13. І все, що будете просити в моє ім’я, зроблю, щоб Отець прославився у Сині. 14. Зроблю все, чого б ви не просили в моє ім’я.
15. Якщо ви мене любите, зберігайте мої заповіді. 16. Я проситиму Отця, і він дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17. Духа істини, якого світ не може прийняти, бо його не бачить і не знає. Ви ж його знаєте, бо він пробуває з вами і у вас буде. 18. Я не лишу вас сиротами, я до вас прийду. 19. Ще трохи, і світ мене не буде бачити більше. Ви ж мене будете бачити, бо я живу і ви будете жити. 20. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, і я у вас. 21. Хто має мої заповіді й береже їх, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець любитиме, і я його любитиму, і об’явлюся йому.
Йоана 14, 15: “Якщо ви мене любите, зберігайте мої заповіді”
Що з того, що носитимемо постійно в руках вервичку чи молитовник, якщо ненавидітимемо всіх довкола? Що з того, що старанно відвідуватимемо церкву, якщо не помічатимемо чужої біди? Яка користь із того, що достеменно знатимемо всі молитви, імена всіх святих, якщо засуджуватимемо свого ближнього?
Віра…
В ній замало бути теоретиком. Недостатньо наосліп йти, не бачачи дії Бога в інших людях.
Віра вартісна лише тоді, коли вона жива. Коли своєю поведінкою щодо інших свідчимо: я вірю в любов Господа, бачу її в своєму житті, тому й ділюся цим багатством з іншими.
