Послання Апостола Павла до Римлян 6, 18-23.
18. Браття, звільнившись від гріха, стали слугами праведности. 19. Я говорю по-людськи, з уваги на неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення.20. Коли ви були слугами гріха, ви не уважали себе зобов’язаними до праведности. 21. Які ж плоди ви тоді мали? Такі, що ви тепер їх соромитеся, бо кінець їхній – смерть. 22. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Бога, маєте ваш плід на освячення і кінець – життя вічне. 23. Бо заплата гріха – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.
Євангеліє від Матея 8, 5-13.
5. Одного разу, коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його:
6. – Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.
7. Ісус каже до нього:
– Я прийду й оздоровлю його.
8. Сотник у відповідь мовив:
– Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. 9. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому: – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить.
10. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли:
– Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не найшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у царстві небеснім, 12. а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скерегіт зубів.
13. І сказав Ісус сотникові:
– Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою!
І слуга видужав тієї ж години.
«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі».
Господь називає блаженствами те, що ми по-людськи вважаємо терпінням, несправедливістю і чого не бажаємо ні собі, ні своїм близьким. Коли настають будь-які проблеми, ми швидше хочемо їх позбутися. Навіть коли і знаємо, що шлях до блаженства проходить через труднощі, все одно нелегко сприйняти, що Господь послав їх нам.
Інколи першим почуттям, яке можемо мати у важких і проблематичних ситуаціях, є злість: на ворогів, на ближніх, на себе, навіть і на Бога. Але якщо сприйняти кожну з цих ситуацій як таку, що її дарував Господь, щоб ми змінювалися, ставали ближчими до Нього, зростали в Ньому, тоді зможемо відшукати той сенс, який закладений у кожній події. Уміймо всі невигоди нашого життя сприймати як нагоди стати ближчими до Бога та ставати активнішим учасником Його Царства!
Владика Венедикт (Алексійчук)
