До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: 2 Кор. 171 зач.; 2, 4-15.
4. Браття, моя радість, радість усіх вас. З великого бо горя та туги серця писав я вам, і крізь ревні сльози, не щоб ви сумували, але щоб знали мою любов до вас надмірну.
5. Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, але – щоб не перебільшувати – трохи вас усіх. 6. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; 7. так що, навпаки краще вам простити та втішити його, щоб надто великий смуток не зламав його. 8. Тому благаю вас: покажіть йому любов. 9. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. 10. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, оскільки мав я щось прощати, то ради вас зробив те перед лицем Христовим, 11. щоб нам не впасти жертвою сатани, бо каверзи його нам відомі добре.
12. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати євангеліє Христове, та хоч двері були мені відчинені в Господі, 13. я не мав спокою для свого духа, бо не найшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.
14. Богові ж дяка, який завжди дає нам брати участь у його побідоноснім ході у Христі і через нас на кожному місці виливає запах свого знання. 15. Бо ми для Бога – пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
Діянь святих апостолів читáння.
Ап.: Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26.
12. В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони пробували: Петро і Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.
15. Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралось було разом близько ста двадцяти, мовив:
16. – Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який став проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він був зачислений до нас і прийняв частку служби цієї.
21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходились з нами ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Івана аж до дня, коли він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.
23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвише Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали:
– Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце.
26. І кинули жереб, і жереб упав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Мт. 94 зач. 23, 13-22.
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:
13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте царство небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти.
14. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і на показ довго молитесь; тим ще тяжчий приймете засуд.
15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли найдете, робите його удвоє більше, ніж ви, гідним пекла.
16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: хто кленеться храмом, це – нічого; а хто кленеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні й сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує золото? 18. І хто кленеться жертовником, це – нічого; хто ж кленеться даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує дар? 20. Хто кленеться жертовником, той кленеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто кленеться Храмом, той кленеться ним і Тим, хто живе в ньому. 22. І хто кленеться небом, той кленеться Божим престолом і Тим, хто сидить на ньому.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ап.: Лк. 40 зач. 9, 1-6.
1. В той час Ісус, скликавши дванадцятьох учнів своїх, дав їм силу і владу над усіма бісами, і зціляти недуги; 2. тоді послав їх проповідувати царство Боже й лікувати недужих. 3. Він до них промовив:
– Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані дві одежі не майте. 4. В яку хату ви не увійшли б, там пробувайте, покіль не вийдете. 5. А як хто вас не прийме, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших На свідоцтво проти них.
6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали добру новину і оздоровляли всюди.
2 Корінтян 2, 14: ”Богові ж дяка, який завжди дає нам брати участь у його побідоноснім ході у Христі”
Вміти дякувати за все, що маємо в житті – це, мабуть, чи не найважливіша запорука нашого щастя. Бо це вміння вчить вбачати навіть у випробуваннях, у викликах позитив, вміння цінувати кожну хвилину, всіх, хто з’являється в нашому житті, чи хто, через різні обставини, йде від нас.
Подячні молитви, ранок, який починається словами: “Дякую, Господи, за спокійну ніч і можливість розпочати новий день” – це вже крок до того, що все буде добре, що навіть тоді, коли щось піде не так, як би нам хотілося, ми все ж зможемо радіти і почуватися щасливими.