До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 173 зач.; 3, 4-11.
4. Браття, довір’я до Бога ми маємо через Христа, 5. не щоб ми були самі здібні мислити що із самих себе, здібність бо наша від Бога. 6. Він нас зробив здібними слугами Нового завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух оживляє.
7. Коли ж служіння смерти, вирізане буквами на камінях, було в славі, так що сини Ізраїля не могли дивитися на лице Мойсея через блиск його лиця слави, що мала зникнути, 8. то скільки більше служіння духа буде в славі? 9. Бо коли служіння засуду славне, служіння виправдання багато більш перевищає у славі. 10. І, таким чином, те, що почасти було славне, не має більше слави через багато більшу славу. 11. Бо коли те, що минуло, славне, багато більш славне те, що триває.
Алилуя (г. 8): Твої є небеса і Твоя є земля (Пс. 88,12).
Стих: Блаженні люди, що знають заклик Твій (Пс. 88,16).
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 96 зач. 23, 29-39.
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:
29. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та прикрашуєте нагробники праведних, 30. і кажете: якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. 31. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32. Доповнюйте мірку батьків ваших!
33. Змії, гадюче кодло! Як ви можете уникнути пекельного засуду? 34. Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розпнете, а деяких бичуватимете у ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, 35. щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36. Істинно кажу вам: усе це впаде на цей рід!
37. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, але ви не бажали! 38. Ось дім лишиться вам порожній. 39. Кажу бо вам: ви не побачите мене віднині, доки не скажете: благословен той, що приходить в ім’я Господнє!
Мт. 23, 39: “Благословен той, що приходить в ім’я Господнє!”
Ім’я Господа – найперше, що промовляємо в тривозі. Його кличемо, коли в наше серце вселяється страх чи розпач. До Нього взиваємо, коли здається, що світ довкола валиться.
З іменем Бога ми пов’язуємо всі наші найзаповітніші мрії. З Ним розпочинаємо найважливіші справи.
Господнє ім’я часто стає для нас пересторогою, коли можемо стати на непевну стежку.
Іменем Бога благословляємо. Йому дякуємо. Із Ним живемо…
