Від Луки святого Євангелія читáння.
Образу: Лк. 48 зач. 9, 51-56; 10, 22-24.
51. Одного разу сталось, коли наближалися дні відходу Ісуса з цього світу, він твердо постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. 52. І вислав посланців перед собою; пішли вони й увійшли в якесь самарянське село, щоб йому приготувати місце. 53. Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму. 54. Бачивши те, учні Яків та Іван сказали:
– Господи, хочеш – ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх. 55. Ісус, обернувшись, став докоряти їм: Не знаєте, якого ви духа. Бо Син Чоловічий не прийшов губити людські душі, а спасти.
56. І вони пішли в інше село.
22. Сказав Господь своїм учням: Все дав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
23. Потім, звернувшися до учнів, промовив:
24. – Щасливі очі, які бачать, що ви бачите. Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
—-
Логіка Божих вчинків дуже відрізняється від логіки людської. Учні, бачачи непослух, пропонують покарати людей. Ісус же докоряє їм за це, кажучи, що Син Чоловічий прийшов рятувати душі, а не губити.
Бог бачить незрівнянно більше, ніж видно людині, бо знає наші душі зсередини. Бачить причини і мотиви вчинків. Бог дивиться на нас з любов‘ю, що ніколи не переминає.
Ми дуже часто говоримо Богові: зішли вогонь свого гніві на тих безчестивих. А Бог мовчить, бо мислить логікою любові із надією спасти кожного.
