До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 182 зач.; 6, 11-16.
11. Браття, уста наші відкрились до вас; серце наше поширилось. 12. Вам у нас не тісно, тіснота – у вашім серці! 13. Ви ж в обмін за те, мов до дітей говорю, зробіть теж широким ваше серце.
14. Не запрягайтеся з невірними в чуже ярмо. Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? 15. Яка згода між Христом і Веліяром? Яка участь вірного з невірним? 16. Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був.
Алилуя (г. 8.): Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї (Пс 131,8).
Стих: Клявся Господь Давидові істиною і не відречеться її (Пс. 131,11).
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 4 зач. 1, 23-28.
23. В той час якийсь чоловік був у юдейській синагозі з нечистим духом, що закричав, кажучи:
24. – Що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: святий Божий!
25. Ісус погрозив йому:
– Мовчи, вийди з нього!
26. Нечистий дух стряс ним, скрикнув сильним голосом і вийшов геть із нього. 27. Здивувалися всі й один одного питали:
– Що це за нова повновладна наука? Навіть нечистим духам наказав, і ті слухаються його!
28. І вмить чутка про нього розійшлася по всіх усюдах, по всій країні галилейській.
—-
Мр. 1, 23-28. «Що нам, та й Тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити!»
У цьому епізоді не можемо зауважити, що Ісус Христос хоче оздоровити цього чоловіка, не бачимо навіть, що Він зацікавлюється ним. Тут ситуація зворотна: опанований нечистим духом сам дає про себе знати в присутності Спасителя. Цей епізод важливий, коли говоримо про євангелізацію, про катехизацію. У цьому випадку Христос не проповідував словами Доброї Новини – Євангелія. Він сам своєю особою являв її.
Так само було зі святими: де вони з’являлися в Церкві, чи це були папи, чи патріархи, єпископи, священики, монахи, миряни – всюди вони «реформували Церкву» своїм святим життям. Вони не робили якихось спеціальних реформ, але давали Богові змогу реформувати через себе.
Важливо пам’ятати ці слова отців: «Здобудь мир – і навколо тисячі спасуться; спасайся – і навколо тебе тисячі спасуться». Найперше, змінюючи себе, маємо ставати ближче до Бога й давати Йому перебувати в нас. Тоді вже сам Бог діє через нас.
Так само, як радіоактивний метал випромінює частинки сам по собі, так і ми, коли маємо в серці Бога, просто випромінюємо Його, промовляємо не тільки своїми словами, а й «передаємо» Його, спеціально нічого, здавалось би, не роблячи.
У Церкві завжди було і є важливим особисте навернення, особисте пізнання Христа. Саме тому наше життя буде найкращим свідченням про Бога, найкращою місією, найкращою євангелізацією. (Вл. Венедикт Алексійчук)
