До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
Еф. 226 зач.; 4, 17-25.
17. Браття, кажу, і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у суєті свого ума, 18. запаморочені умом, далекі від життя в Бозі через їх неуцтво, що в них, та через зачерствілість їх серця. 19. Вони, отупілі, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з запалом чинити всяку нечисть. 20. Та ви не так навчились від Христа, 21. як про нього чули й були навчилися у ньому, згідно з правдою, що в Ісусі. 22. Тобто вам треба позбуватися старої людини, що жила, як перше, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23. і обновитись духом вашого ума, 24. і одягнутись у нову людину, сотворену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.
25. Тому киньте брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 53 зач. 12, 1-12.
1. Сказав Господь притчу оцю:
– Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів виноградних. 3. Вони його схопили, побили і відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу, але і тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. 6. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб’ємо його, і спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили і викинули з виноградника.
9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, і виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання:
Камінь, який відкинули будівничі,
став каменем наріжним.
11. Господь зробив це,
і воно дивне в очах наших.
12. І шукали його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. І зоставили його й відійшли.
Марка 12, 9: “Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним”.
Шукаючи щось особливе в своєму житті, можемо дуже легко пропустити те, що дійсно варте уваги. А потім, коли зрозуміємо це, дивуємося, як це трапилося.
Так і в стосунках із Богом, очікуючи на якісь дивовижні знаки від Небесного Батька, втрачаємо можливість повсякденного спілкування. І лише в моменти, коли нас накриває хвиля тривог, починаємо шуати зближення з Господом.
Навчімося бачити очевидне, що є поруч із нами. Навчімося жити з Богом щоденно, щомиттєво, а не лише в моменти, коли нам складно. Він завжди готовий нас вести, лише ми не завжди готові йти за Ним.
