Послання Апостола Павла до Колосян 2, 13-20.
13. Браття, Бог вас, які були мертві гріхами й вашим необрізанням, оживив з Христом, простивши нам усі провини. 14. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста; 15. і здерши здобич з начал і властей, він виставив їх прилюдно на сміховище, перемігши їх у ньому.
16. Нехай же нас ніхто не судить за їжу чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи; 17. все це лиш тінь того, що буде, дійсність же – Христос. 18. Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди самовільною покорою і служінням ангелам; такі бо звертають усю увагу на примари, надуваються марно своїм тілесним розумом 19. і не тримаються голови, від якої все тіло, об’єднане і зміцнене суглубами та зв’язями, росте Божим зростом.
20. Коли ви з Христом умерли для первнів світу, чому, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам
Євангеліє від Луки 9, 18-22.
18. В той час, коли Ісус молився насамоті, і були з ним його учні, він спитав їх:
– За кого мене мають люди?
19. Вони у відповідь сказали:
– За Івана Христителя, інші – за Іллю, ще інші – за якогось із старовинних пророків, що воскрес із мертвих.
20. – А ви, – спитав їх, – що кажете про мене? Хто я?
Тоді Петро, озвавшись, мовив:
– Ти – Христос Божий.
21. Він сказав їм гостро про це нікому не говорити. 22. Далі додав:
– Син чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб’ють, та він на третій день воскресне.
За кого ми маємо Ісуса? Хто Він для нас? Історичний, легендарний персонаж, Учитель, філософ чи Спаситель?
Це запитання, відповідь на яке дуже багато змінює. Бо той, хто одного разу пізнав Христа Спасителя, вже більше ніколи не зможе жити без нього. Лише намагаючись зрозуміти, якою безмежною є Любов Божого Сина до нас, якщо Він пішов на добровільну страшну смерть, відчуваємо прагнення жити за Його словом.
Жертва Відкупителя – неймовірний дар людині, який складно осмислити, але кожен з нас може його прийняти – віруючи і живучи так, як казав Ісус.
