Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 1-13.
1. Браття, боїмося, щоб, поки ще залишається обітниця Божа ввійти в його відпочинок, щоб часом не здавалося комусь, що він спізнився. 2. Бо й ми так само, як вони, одержали добру новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не пристали до віри тих, що слухають. 3. Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже:
Я поклявсь у моїм гніві:
вони не ввійдуть у мій відпочинок,
4. хоча діла його були закінчені від сотворения світу. На одному бо місці він так сказав про сьомий день: Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх; 5. і знову на тому місці: Вони не ввійдуть у мій відпочинок. 6. Коли ж воно так, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух, 7. то він знову призначає якийсь день: «сьогодні», кажучи через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше:
Коли почуєте сьогодні його голос,
не ставайте жорстокосердними.
8. Бо як би Ісус Навин був увів їх у відпочинок, не говорив би після нього про інший день. 9. Отже, для Божого народу збережено відпочинок, 10. бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як Бог від своїх. 11. Стараймося, отже, увійти у той відпочинок, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.
12. Бо слово живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та шпіку, і розрізняє чуття та думки серця. 13. Нема сотворіння, скритого від нього; все голе й відкрите перед очима того, кому ми маємо дати звіт.
Євангеліє від Луки 21, 12-19.
12. Сказав Господь своїм учням:
Стережіться людей, що на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13. І це дасть вам нагоду свідчити про мене. 14. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15. я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
16. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. 18. Але й волос з голови у вас не пропаде. 19. Вашою терпеливістю спасете душі ваші.
Луки 21,17-18: «Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. Але й волос з голови у вас не пропаде»
Нам здається, що бути вірним Христові, дуже просто. Все проти чого потрібно протистояти – це лише власні гріхи і спокуси, які остерігають нас. Так, нам пощастило, що зараз – не переслідувані. Можемо відкрито йти до церкви, говорити про свою віру, молитися, свідчити про Бога в нашому житті.
Та є країни, де за віру в Христа жорстоко страчують, переслідують, катують. Там бути християнином – справжній героїзм. Та навіть під страхом жорстокої смерті люди не зраджують Спасителя.
То чому ми, не маючи жодних перепон для своєї віри, так часто ігноруємо вчення Ісуса Христа і лінуємося йти за Ним?
