Послання до Галатів 3, 8-12.
8. Тому й Писання, провидячи, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові наперед цю благу вість: у тобі благословляться всі народи. 9. Так, отже, ті, що мають віру, благословляться з вірним Авраамом. 10. Усі бо, які покликаються на діла закону – під прокляттям, бо написано: проклят кожен, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону. 11. А що ніхто законом не оправдується перед Богом, ясно, бо праведний вірою буде жити. 12. Закон же не від віри, бо каже: хто чинитиме його приписи, той буде ними жити.
Євангеліє від Луки 9, 57-62.
57. А як вони подорожували, сказав хтось до нього:
– Я піду за тобою, куди б ти не пішов.
58. Ісус озвався до нього:
– Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же чоловічий не має де голови приклонити.
59. До другого сказав:
– Іди за мною.
Та той відповів:
– Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.
60. – Лиши мертвим ховати своїх мертвих, – сказав Ісус до нього. – Ти ж іди, проповідуй царство Боже.
61. Інший сказав:
– Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з моїми домашніми попрощатися.
62. Ісус сказав до нього:
– Ніхто, поклавши руку на плуг і озираючись, не здатний до царства Божого.
Гл. 3, 8–12. «Праведний з віри буде жити»
Що таке віра? Це уповання на Бога у будь-яких обставинах, довіра до Господа, що все Він допускає тільки для нашого добра. Наші життєві обставини завжди випробовують нашу віру, виявляють те, наскільки ми покладаємося на Бога в різноманітних обставинах.
Усе наше життя – випробування нашої віри, і що складніша ситуація, то легше виявити наскільки сильною є наша віра. Тому завжди розвиваймо нашу віру в Бога, пильнуймо своє серце, щоб повсякчас уповало і покладалося лише на Господа.
Пригляньмося до свого життя: скільки разів ця наша віра «спрацювала» і тоді дала свої результати. Наше життя дає нам досвід того, що покладатися на Бога варто, та цю довіру до Бога треба в собі розвивати. Що більше будемо покладатися, вірити, тоді в свою чергу наша віра зростатиме. Йдімо до цього крок за кроком, відтак цими нашими малими кроками дійдемо до великої віри!
Лк. 9, 57-62. «Іди за мною!»
Християнство завжди очікує від людини радикалізму. Христос вчить: «Кажіть: так – так, ні – ні» або вказує: «Не будьте літеплі: або гарячі, або холодні».
Ми часто привчаємося жити поверхневою християнською культурою, звикаємо молитися, ходити до церкви, як також сповідатися, причащатися. Ми також ділимо наше буття на церковне і, як часто кажуть, на особисте. Але Бог очікує від нас, що ми будемо йти за Ним у всіх ділянках свого життя. Не тільки в церкві під час Святої Літургії ви маємо виявляли свою віру. Бог очікує, щоб ми були вірні Йому всюди, щоб ми йшли за Ним повсякчас, щоб виконували Його заповіді й жили за Євангелієм кожної миті нашого життя. Тому від християнства не можна взяти відпустки, поїхати на вихідні чи зробити перерву… Християнство в нашому житті або є, або його немає. Християнства не буває наполовину.
Владика Венедикт (Алексійчук)
