До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 115 зач.; 14, 19-26.
19. Тож стараймося про те, що веде до миру і до обопільного будування. 20. Не руйнуй Божого діла задля їжі. Все чисте, та горе чоловікові, що їжею призводить до упадку. 21. Добре не їсти м’яса і вина не пити, ні того, об що твій брат спіткнувся б. 22. Ту віру, що ти маєш, тримай її для себе перед Богом. Блажен, кому совість не закидає в тому, що рішив робити. 23. Хто ж вагається, коли їсть, уже засуджений, бо не чинить по добрій вірі; все бо, що не по добрій вірі – гріх.
24. Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моїм Євангелієм і з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів, 25. тепер же об’явленої через писання пророків, за велінням предвічного Бога, і розголошеної для всіх народів, щоб вони корились вірі, 26. — Богові, єдиному мудрому, через Ісуса Христа, слава на віки віків. Амінь.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 16 зач. 6, 1-13.
Сказав Господь:
1. Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. 3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі.
5. А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. 6. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що в тайні, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі. 7. Коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як погани; гадають бо, що за своїм многословієм будуть вислухані. 8. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього.
9. Моліться, отже, так:
Отче наш, що єси на небі!
Нехай святиться твоє ім’я;
10. Хай прийде твоє царство;
нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі.
11. Хліб наш насушний дай нам днесь.
12. Прости нам довги наші,
як і ми прощаємо довжникам нашим.
13. Не введи нас у спокусу,
але визволь нас від лукавого.
Мт. 6, 1-13 . «Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі».
Людина має тіло, душу й духа. У людській, тілесній, сфері ми начебто вміємо собі зарадити, суспільство нас цього навчило. І дуже часто, коли говоримо про людину, то ідентифікуємо її лише з тілом, а на духовне життя звертаємо дуже мало уваги.
Коли в Євангелії сказано, що людина щось робить, то йдеться про те, що вона нерідко це щось робить так, щоб це виглядало гарно назовні. Ми часто не усвідомлюємо, що наш християнський принцип поведінки, наші добрі діла завжди спочатку зароджуються всередині нас, щоб потім виявитися назовні.
Пам’ятаймо, що найважливішим є те, що носимо в собі. Адже навіть коли ми цього не реалізуємо зовні, коли його ніхто не побачить, то перед Богом все стане явним. Лише тоді наші діла будуть сповнені справжньої доброти, коли найперше будемо дбати про те, щоб подобатися Господеві у всіх своїх думках, переживаннях і планах.
Владика Венедикт (Алексійчук)
