6. Недужий просить допомоги в Бога 2-8; він певен, що молитва буде вислухана 9-11
- Провідникові хору. На струнах. На восьмий тон. Псалом Давида.
- Не докоряй мені, о Господи, в твоєму гніві і не карай мене в твоїм обуренні.
- Помилуй мене, Господи, бо охляв я, вилікуй мене, бо трясуться кості в мене,
- і душа моя – стривожена надміру. Ти ж, Господи, – докіль?
- Вернися, Господи, вирятуй мою душу, спаси мене задля твоєї ласки!
- Бо ж хто по смерті тебе згадає, в Шеолі хто тебе возхвалить?
- Знемігся я від стогнання мого, щоночі ложе моє – мокре від плачу, сльозами обливаю мою постіль.
- З журби в очах мені темніє, -вони постарілись через усіх моїх супостатів.
- Ідіть від мене геть, усі лиходії, бо Господь почув голос плачу мого;
- почув Господь моє благання, Господь прийняв мою молитву.
- Усіх ворогів моїх покриє стид та страх великий, і засоромлені вони назад повернуться швидко.
Усе наше життя – дорога. Кожен витоптує власну. Та скільки б ми не йшли, завжди стараємося, щоб вона була гладша, рівніша. Нам би хотілося, щоб на ній не траплялися жодні перепони.
Та все ж, буває різне. Хтось на цій дорозі зневірюється і втрачає орієнтири. Тоді просто йде, куди ноги несуть. А хтось, навпаки, чітко розуміє, куди, для чого і як іде.
Господь є тим орієнтиром, який мав би бути в житті кожного. Для всіх, кого Бог привів на цю землю, головною метою мала би бути зустріч із Ним. Тому так важливо, щоб на цьому непростому, часто звивистому, повному випробувань і складнощів шляху, ми відчували і вірили: Бог зі мною, Він веде, тому я не схиблю!
