7. Очорнений просить про рятунок 2-3; він бо невинний 4-10; уповає на Бога 11-18
- Жалобна пісня. Давида, що її проспівав до Господа з приводу Куша з покоління Веніямина.
- Господи, Боже мій, до тебе прибігаю; спаси мене від усіх гонителів моїх і рятуй мене,
- щоб не вхопив хтось із них, мов лев, душу мою, щоб не роздер, так що й нікому було б порятувати.
- Господи, Боже мій, як я те заподіяв, якщо в моїх руках є якась кривда,
- як я відплатив злом тому, що мені добро діяв, або обдер противника мого нізащо,
- то нехай ворог гонить мою душу й наздожене, нехай життя моє затопче в землю, і славу мою нехай кине в порох.
- Встань, Господи, у твоєму гніві, підведися в обуренні проти моїх супостатів і пробудися задля мене на суді, що сам єси призначив.
- І збір народів нехай тебе оточить, і сядь над ним високо!
- Господь судить народи; суди мене, о Господи, по моїй правді і за невинністю моєю, що в мені.
- Нехай зникне злоба нечестивих, праведника ж ти підтримай, ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий.
- Щит мій у Бозі, що спасає правих серцем;
- Бог – суддя справедливий, Бог щодня погрожує.
- Як не навернуться, нагострить меча свого, напне свого лука й візьме на приціл.
- І їм зготує смертельну зброю, стріли свої вогненними вчинить.
- Ось він зачав несправедливість, злом завагітнів і сплодив лукавство.
- Викопав яму, він її вирив, і впав у рів, що сам же вирив.
- Злоба його нехай упаде на голову йому ж самому, і його насильство нехай зійде йому на тім’я.
- Я ж славитиму Господа за його справедливість, буду виспівувати ім’я Господа всевишнього.
«Бог – суддя справедливий…»
«Я б зійшов з розуму від несправедливості цього світу, якщо б не знав, що останнє слово залишиться за Господом Богом». Ці слова Паїсія Святогорця неодноразово рятували і рятують у час відчаю, розпачу і відчуття безсилля.
Сьогодні не раз довелося прочитати чи почути ― «де був Бог?», «Бог на канікулах?» І ці запитання виникають в безлічі людей від початку війни, а ще більше ― від початку повномасштабної агресії.
Та вдивляючись у фото героя, за кілька секунд до жорсткого вбивства, мимоволі згадуєш слова Христа: «А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!»… і тихий спокій перед пащею осатанілого звіра, який у своєму страху не бачить межі злоби.
Сьогодні, в час Великого посту, який нас веде до Воскресіння, пам’ятаймо в своїх молитвах тих, хто до останнього подиху виборює нам право на життя і своєю жертвою дарує шанс на спасіння…
.
