Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 17 зач.; 6, 8–15; 7, 1–5; 47-60.
8. В тих днях Стефан, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. 9. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців і з Кілікії та з Азії, і сперечалися із Стефаном, 10. але не могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. 11. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали:
– Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога.
12. І підбурили народ, старших та книжників, і, напавши, схопили і привели його в синедріон. 13. Там вони поставили свідків, що говорили:
– Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та закону. 14. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам.
15. І коли всі, що сиділи в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице ангела.
1. Первосвященик спитав:
– Чи воно справді так?
2. Він відповів:
– Мужі брати й отці, слухайте. Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселився у Харані, 3. і сказав до нього: вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі покажу. 4. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій живете нині. 5. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
47. Соломон збудував йому дім. 48. Та не в рукотворених храмах живе Всевишній, як пророк говорить:
49. Небо – престол мій,
земля ж – підніжок ніг моїх.
Який дім ви мені збудуєте, каже Господь,
або яке місце мого відпочинку?
50. Хіба то не моя рука все те створила?
51. Ви, тугошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі й ви. 52. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; 53. ви, що одержали закон за велінням ангелів, але не зберігали його.
54. Почувши це, вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. 55. А він, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, 56. і мовив:
– Ось бачу відкрите небо й Сина чоловічого, що стоїть по правиці Бога.
57. Вони ж закричали сильним голосом і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, 58. вивели за місто, і стали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався Савло. 59. І каменували Стефана, який взивав, кажучи:
– Господи Ісусе, прийми духа мого.
60. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом:
– Господи, не візьми їм цього за гріх.
І промовивши це, заснув смертю. А Савло схвалював його вбивство.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 13 зач. 4, 46-54.
46. Того часу був один царський урядовець, якого син нездужав у Капернаумі. 47. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, він прийшов до нього і став просити, щоб він прийшов і зцілив його сина, бо той мав уже вмирати. 48. Ісус каже до нього:
– Ви не вірите, якщо не побачите знаків і чудес!
49. Царський урядовець сказав йому:
– Господи, прийди, поки не вмерла моя дитина!
50. Ісус мовив до нього:
– Іди, твій син живе.
Повірив чоловік слову, що сказав Ісус, і пішов. 51. Коли він був уже в дорозі, слуги, що вийшли йому назустріч, сказали йому, що син його живий-здоровий. 52. Він спитав їх, о котрій годині стало йому легше.
– Учора ввечері о сьомій годині пропасниця покинула його, – вони йому сказали.
53. І зрозумів батько, що те сталося о тій самій годині, коли Ісус сказав йому: син твій живе. І увірував сам він і увесь дім його. 54. Це друге чудо, що зробив Ісус, вернувшися з Юдеї у Галилею.
Йо. 4, 46-54. «І увірував сам, та й увесь дім його».
Ставимо міцні двері і надійні замки на дверях, хоч вберегтися від грабунку. Страхуємо своє життя, майно, щоб у випадку нещастя, мати певність, що матеріально вистоїмо в цих випробуваннях. Дбаємо про своє життя, щоб було благополучне, в достатку, комфортне для нас.
А що з духовністю? Молимося і йдемо на Літургію, теж так, ніби страхуємо життя – на всяк випадок. Хоча саме піклування про свої взаємини з Богом, про спасіння душі – щоб самому не впадати в гріх і не спокушати чи не приводити до гріха інших, має для нас бути першочерговим і безнастанним.
