Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 32 зач.; 13, 13-24.
13. В тих днях Павло й ті, що були з ним, відпливли в Пергу в Памфілії, але Іван відлучився від них і вернувся в Єрусалим. 14. Вони ж, перейшовши Пергу, прийшли в Антіохію в Пісідії і суботнього дня ввійшли до синагоги й сіли. 15. По прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати:
– Мужі брати, як маєте яке слово втіхи для народу, кажіте.
16. Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив:
– Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте!
17. Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і возвисив цей народ, коли він був приходнем у Єгипетській землі, і потужною рукою вивів їх із неї. 18. І сорок років годував їх у пустині; 19. вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю 20. по яких чотириста п’ятдесятьох роках. Після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21. Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. 22. Та відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: я найшов Давида, сина Єссея, чоловіка по моєму серцю, що виконає всю мою волю. 23. З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса, 24. а Іван перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 18 зач. 6, 5-14.
5. В той час Ісус, підвівши очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:
– Де нам купити хліба, щоб ці їли?
6. Казав він так, щоб випробувати його, знав бо сам, що має робити. 7. Филип озвавсь до нього:
– Та й за двісті динаріїв хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось.
8. Каже до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9. – Є тут один хлопчина, що має п’ять ячмінних хлібів і дві риби; але що це на таку силу людей!
10. Сказав Ісус:
– Веліте людям сісти.
Було ж багато трави на тому місці, і сіли вони числом яких п’ять тисяч чоловіків. 11. Узяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, роздав тим, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли. 12. Коли ж вони наситилися, мовив до своїх учнів:
– Зберіть шматки, що зосталися, щоб ніщо не пропало. 13. І зібрали та наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які були лишилися в тих, що їли. 14. Побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили:
– Це справді пророк, що має прийти у світ.
Йоана 6, 11: “Узяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, роздав тим, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли”
Щораз, перечитуючи про це чудо, яке вчинив Ісус, думаю: чи знали ті люди, в який спосіб їх нагодовано, чи усвідомлювали тоді, хто з ними поруч?
Так, вони прийшли, щоб слухати Ісуса та чи розуміли, що мають можливість бути дотичними до історії спасіння, яка крок за кроком тоді розвивалася?
У звичних обставинах, у звичному для них місці творилося чудо – а вони й не помітили. Ми очікуємо побачити щось велике і особливе в якийсь атракційний спосіб, хоча насправді велике і особливе твориться в повсякденні й тих, так, що ми не завжди усвідомлюємо, що були свідками безмежної любові і явної присутності Бога. Тому будьмо уважні, щоб не дивитися поза тим, що найважливіше.
