До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 100 зач.; 9, 1-5.
1. Браття, кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі, 2. що я у великім смутку і в безнастаннім болі мого серця. 3. Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; 4. вони ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, і обітниці; 5. їхні отці, з яких Христос тілом, що над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 32 зач. 9, 18-26.
18. В той час один начальник приступив до Ісуса і, вклонившися, мовить йому:
– Дочка моя тількищо померла. Прийди, поклади на неї руку, і вона оживе.
19. Підвівсь Ісус і пішов за ним з учнями.
20. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». 22. Ісус, обернувшись, побачив її і каже:
– Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.
І видужала жінка тієї ж години.
23. Коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і схвильовану юрбу, 24. сказав:
– Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.
І насміхалися з нього. 25. Як же випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Матея 9, 22: “Віра твоя спасла тебе”.
Можемо лише уявити собі, скільки людей було навколо Ісуса Христа. Усіх притягувала його надзвичайна особистість. Господь творив знаки, знамення, чуда, зцілював – це приваблювало людей. Усі бачили, що Він не є звичайною людиною. Але зауважмо, що того, що людей притягувало, було ще замало, аби зцілитися. Ті, що отримали від Господа зцілення, мали віру. Саме через їхню віру Ісус оздоровлював їх і зцілював.
Ісус Христос був, є і буде той самий. В історії життя кожного з нас повторюється те ж саме, що і в житті людей, які зустрічалися з Ним. Господь може зцілювати нас, як і їх, через нашу віру. Господь через нашу віру може змінювати нас, оздоровлювати, давати мудрість. Але Він сам не може змінити нас, Він не може силоміць зробити нас ліпшими, добрими чи святими. Бог потребує нашого бажання та віри. Бог є Тим, хто може зцілити, змінити нас. А ми – ті, які потребують цієї зміни та зцілення. Але чи ми віримо й довіряємо Богові, що Він справді може нас зцілити? І так, як ця жінка повірила і за її вірою далося їй, так і ми, коли повіримо, за нашою вірою отримаємо.
Владика Венедикт (Алексійчук)
