До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 145 зач.; 10, 12-22.
12. Браття, кому здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не постигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу силу, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести.
14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства.
15. Я вам говорю як розумним: судіте самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям крови Христа? Хліб, що ламаємо, не є причастям тіла Христа? 17. Тому що один хліб, ми многі – одне тіло, бо всі беремо участь у одному хлібі. 18. Гляньте на Ізраїля по тілу: хіба ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідоложертовне є чимось? Або ідол є чимось? 20. Ні. Але те, що погани, коли що жертвують, то жертвують бісам, не Богові; я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи нам призводити Господа до гніву? Чи ми міцніші від нього?
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 68 зач. 16, 20-24.
20. В той час Ісус наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він Христос.
21. 3 того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти:
– Пожалій себе, Господи! Нехай це не станеться з тобою!
23. Він обернувся і сказав Петрові:
– Геть від мене, сатано! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.
Кр. 10, 21. “Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського”.
так, щоб десь завжди була „золота серединка“ чи „і вашим, і нашим“. Бо, хто може знати, як там далі складеться. Зрештою так і ходимо в церкву на Літургію, молимося зранку і ввечері, але на всякий випадок, „ну, точно не зашкодить“, воліємо застосувати якісь ще народні прикмети чи вірування.
Хоча Господь першою дав нам Заповідь — „Нехай не буде в тебе інших Богів, окрім мене“. Так, незручно триматися лише одного краю, діяти радикально і виключно, як має бути, а не так, як зручно, пристосовуючи закон до певного випадку.
Мусимо для себе зрозуміти, чим для нас є віра, ким для нас є Господь і наскільки саме Він є важливим у нашому житті, щоб не вишукувати нейтралітету, а мати чітку християнську позицію.
