До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 183 зач.; 7, 1-10.
1. Браття, очистьмо себе від усякої скверни тіла й духа, довершуючи наше освячення в Божому страсі.
2. Дайте нам місце у вашому серці. Ми нікого не кривдили, нікому шкоди не робили, не визискували нікого. 3. Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом. 4. Велике довір’я маю до вас, вельми пишаюся вами. Я повен утіхи, я переповнений радістю серед усіх наших напастей. 5. Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. Звідусіль скорботи: чвари зовні, страх усередині. 6. Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; 7. і не лише його приходом, але й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про вашу тугу за мною, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я зрадів ще більше.
8. Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, – бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас, – 9. тепер радію не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди. 10. Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого не треба жалувати; а смуток цього світу чинить смерть.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 5 зач. 1, 29-35.
29. В той час Ісус вийшов із синагоги і разом з Яковом та Іваном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Симонова теща лежала у гарячці, і йому негайно сказали про неї. 31. Він підійшов і, взявши її за руку, підвів її, і покинула її гарячка, і вона стала їм услуговувати.
32. Як же настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровляв чимало недужих на різні хвороби, і бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, бо вони знали про нього.
35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
2 Корінтян 7, 1: “Браття, очистьмо себе від усякої скверни тіла й духа, довершуючи наше освячення в Божому страсі”
Мати страх перед Богом – це не боятися його, як когось злого, а боятися впасти в Його очах.
Мати страх перед Богом – це не тремтіти, що будеш покараний, а жахатися гріховності.
Мати страх перед Богом – це не міряти свої вчинки пеклом чи раєм, а любов’ю чи ненавистю.
Маймо страх перед Богом – щохвилинний, щоб мати чисте сумління і не зранювати ближніх.
