До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Гал. 204 зач.; 2, 21 – 3, 7.
21. Браття, я не відкидаю Божої благодаті: бо коли оправдання через закон, тоді Христос умер даремно.
1. О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, у яких перед очима був зображений Ісус Христос розп’ятий? 2. Одне лиш хочу від вас знати: чи ви прийняли Духа, виконуючи діла закону, чи тому що повірили проповіді? 3. Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом? 4. Невже ви стільки терпіли марно? Коли б лиш марно! 5. Чи той, хто дає вам Духа і творить чудеса між вами, робить це завдяки ділам закону, чи тому що ви повірили проповіді? 6. Як Авраам увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання, 7. знайте, що ті, що мають віру – правдиві діти Авраама.
Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 22 зач. 6, 1-7.
1. Одного разу прийшов Ісус у свою батьківщину, і слідом за ним пішли його учні. 2. Як же настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувалися, кажучи:
– Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? 3. Хіба він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його – хіба не тут між нами?
4. І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них:
– Нема пророка без пошани, як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі. 5. І не міг зробити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; 6. І дивувався їх невірству. І ходив кругом по селах і навчав.
7. Покликав він дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
Галатів 2, 21 – 3, 7 «Бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно»
Чому апостол Павло такий категоричний? Бо вказує на основу християнської віри, що людина спасається не своїми зусиллями і стараннями, а що спасення людині подарував Бог. Бачимо, що через усю історію Старого Завіту людина прагнула виконати закон перед Богом і не могла. Бо не була здатна до цього через свою гріховну природу, яку унаслідувала від Адама і Еви. Ісус Христос як одночасно досконалий Бог і людина, міг цю прірву, яка постала між Богом і людиною, «засипати», міг цю людську природу піднести до божественного життя.
І тому в нашому житті ми мали б робити все, що в наших силах, але маємо розуміти, що нашими зусиллями і стараннями ми не можемо дати собі ради. Саме Господь обдаровує нас благодаттю, досконалістю і святістю. Ми не своїми силами, а Божою благодаттю можемо творити великі діла на цій землі!