До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.
Флп. 244 зач.; 3, 1-8.
1. Браття, радуйтеся в Господі. Писати вам те саме мені не важко, але вам воно корисно. 2. Уважайте на псів, уважайте на лихих робітників, уважайте на обрізання! 3. Бо «обрізання» – то ми, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло, 4. хоч я міг би покладатись і на тіло. Коли хто інший думає покладатися на тіло, то я ще більше: 5. обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом; 6. щодо горливости – гонитель Церкви, щодо справедливости в законі – бездоганний. 7. Та те, що було мені зиском, ради Христа я вважав за втрату. 8. Ба, більше: я вважаю все за втрату ради далеко вищого пізнання Христа Ісуса, Господа мого, ради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 31 зач. 7, 17-30.
17. В той час розійшлася чутка про Ісуса по всій Юдеї і по всій країні.
18. Учні Івана сповістили його про те все. Тоді Іван покликав двох із своїх учнів 19. і послав їх до Господа сказати: «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?» 20. Прийшовши до нього, ті мужі кажуть:
– Іван Христитель послав нас до тебе спитати: ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?
21. Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дав зір. 22. У відповідь Ісус сказав їм:
– Ідіть сповістіть Івана, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається добра новина. 23. І блаженний той, хто не спіткнеться через мене.
24. А коли посланці Івана відійшли, Ісус почав говорити до народу про Івана:
– На що ви вийшли дивитися в пустиню ? На тростину, що колише вітер?
25. На що вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палатах.
26. На що ви вийшли дивитись? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. 27. Це той, про кого написано:
ось я посилаю посланця мого перед лицем твоїм,
що приготує путь твою перед тобою.
28. Кажу вам: між народженими з жінок нема нікого більшого понад Івана; але найменший у царстві Божім – більший від нього.
29. Ввесь народ, що його слухав, і митарі визнали справедливість Божу і христилися хрищенням Івана. 30. А фарисеї та законовчителі відкинули Божий про них намір і не христились від нього.
Лк. 7, 17-30. «Ти Той, хто має прийти, чи іншого нам ждати?»
Йоан Предтеча мав особливе покликання, бо звіщав Господа, готував Його прихід. Вказував на Того, кому він «недостойний розв’язати взуття».
Знаємо, що через своє праведне життя він терпів, був замкнений у в’язниці. Та навіть у цього пророка, який сам вказував на Ісуса Христа як на Месію, у якийсь момент з’являється сумнів: чи ж Він Той, хто мав прийти? Тут підкреслено аспект людськості, яка була притаманна й святим. Часто, коли думаємо про святих, вважаємо, що вони були позбавлені людських слабкостей, але вони, як і кожна людина, переживали моменти сумнівів, зневіри, розчарувань, а не раз й упадків.
Приклад Йоана Предтечі показує, що в складних ситуаціях свого життя ніколи не маємо впадати в зневіру. Що б не ставалося в нашому житті, треба й далі лишатися щирими перед Господом. Як бачимо, Йоан Предтеча був щирим – він через своїх посланців одразу висловив Господеві, що мав на серці сумніви.
Саме такої щирості Бог потребує від нас. Він не хоче, щоб ми грали перед ним роль праведників чи грішників.
Владика Венедикт (Алексійчук)
