До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Сол. 263 зач.; 1, 6-10.
6. Браття, ви стали наслідувати нас і Господа, прийнявши слово серед численних утисків, з радістю Святого Духа 7. і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. 8. Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що нам не потрібно говорити про те. 9. Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів вернулися до Бога, щоб служити живому й правдивому Богові 10. та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих – Ісуса, що визволяє нас від грядучого гніву
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 55 зач. 11, 1-10.
1. Того часу Ісус молився в одному місці і як кінчив, сказав до нього один з його учнів:
– Господи, навчи нас молитись, як Іван навчив своїх учнів. 2. Він до них промовив:
– Коли ви молитесь, кажіть:
Отче, нехай святиться ім’я твоє, нехай прийде Царство твоє.
3. Дай нам кожного дня наш хліб насущний.
4. І прости нам гріхи наші,
як і ми прощаємо кожному, хто нам винен;
і не введи нас у спокусу.
5. Далі до них промовив:
Якби хто з вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі і сказав до нього: друже, позич мені три хліби, 6. бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати, 7. а той зсередини відповів би йому: не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі; 8. кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, однак через його настирливість підведеться й дасть, скільки той потребує.
9. Отож кажу вам: просіть, і дасться вам; шукайте, і найдете; стукайте, і відчинять вам. 10. Кожний бо, хто просить, одержує, хто шукає, находить, і тому, хто стукає, відчиняють.
Лука 11, 1-10: «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять» .
Коли Господь каже: «Просіть, і вам дасться», то не ставить ніякої умови. Лише нагадує: хто просить, то отримає.
Отож, коли ми просимо щось у Бога, маємо насамперед повірити, що в Нього це можливо. Для Бога немає неможливих речей. Часто, коли просимо щось у Господа, шукаємо для Нього «алібі» – чому Він не дає: бо я недостойний, грішний, тому що маю терпіти, це мені таке покарання тощо.
Бог не потребує, щоб ми Його виправдовували, Господь потребує нашої віри. Тому завжди, коли приступаємо до Небесного Отця з якимось проханням, маємо запитати себе, чи ми самі віримо в здійснення того, про що просимо.
Владика Венедикт (Алексійчук)
