Апостол: Еф. 224 зач.; 4, 1-6.
До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
1. Браття, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас покликано, 2. в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3. стараючися зберігати єдність духа у зв’язку миру. 4. Одне тіло, один дух, як і ви були покликані в одній надії вашого покликання. 5. Один Господь, одна віра, одне хрищення! 6. Один Бог і Отець усіх, що над усіма і через усіх, і в усіх.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 53 зач. 10, 25-37.
25. Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати й каже:
– Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?
26. Ісус мовив до нього:
– В законі що написано? Як там читаєш?
27. Озвався той і каже:
– Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.
28. – Відповів єси добре; – сказав йому, – роби це й будеш жити.
29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса:
– Хто мій ближній?
30. Ісус мовив, кажучи:
Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й попав розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, зоставивши його півмертвого. 31. Припадково ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його, минув і пішов далі. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. 34. Приступив він до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду й доглянув його. 35. На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві й мовив: доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся.
36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попав розбійникам у руки?
37. Він відповів:
– Той, хто вчинив над ним милосердя.
Тоді Ісус сказав до нього:
– Іди і роби ти так само.
Луки 10, 27: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого”
Що в наше життя вносить любов? Ви помічали, скільки думок з’являється, коли ми любимо? Скільки всього ми готові зробити, коли любимо? Як багато готові проводити часу з тим, кого любимо?
Якщо когось із вас запитати: “Ти любиш Бога?”, відповідь буде однозначною (переконана в цьому!): “Так, звичайно! Для чого таке запитувати? Це ж очевидно, адже я молюся, ходжу до церкви…” і ще багато-багато різного.
Якої любові очікує від нас Бог? Хіба лише пасивної молитви? Невже любов можна вмістити в годинну присутність на літургії? Або в гортання Біблії?
Любити Бога, любити ближнього, любити себе – це все стосується того, як ми живемо, чи грішимо, як поводимося в ситуаціях, коли треба обирати – власне благо, чи все ж таки благо ближнього.
Любити Бога – це любити все, чим він нас обдарував. А ще… бути з Ним завжди. Бачити Його присутність повсюди. І, обираючи орієнтири свого життя, найперше звертати погляд на Його любов.
