До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Тим. 278 зач.; 1, 1-7.
1. Павло, апостол Христа Ісуса, за велінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, 2. Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.
3. Як я, йдучи в Македонію, просив тебе зостатися в Ефесі, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншої науки 4. і не вважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. 5. Ціль того веління: любов із щирого серця, з доброї совісти та нелицемірної віри. 6. Деякі від цього відхилились і попали у пустослов’я; 7. вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ні того, що твердять з такою певністю.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 75 зач. 14, 12-15.
12. В той час прийшов Ісус у дім одного визначного фарисея в суботу з’їсти хліба і промовив до того, що його запросив:
– Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ні твоїх родичів, ні багатих сусідів, щоб часом вони тебе також не запросили й не було тобі відплати. 13. Але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих, 14. і будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, і воздасться тобі в день воскресіння праведних.
15. Почувши те, один із тих,, що сиділи за столом, сказав до нього:
– Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім.
Луки 14, 15: “Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім. “
Наші цілі та бажання здебільшого обмежуються тим періодом часу, в який живемо, пов’язані з конретним місцем і навіть людьми.
Ми мислимо, плануємо, мріємо у своєму людському вимірі, забуваючи про задум Бога для нас – життя вічного.
Міряймо мірками, які від нашого сотворення заклав Господь, вділивши щедро вимір неба. Тоді й життя матиме глибші сенси, тоді не розмінюватимемося на дрібне, не осягаючи своїм зором велике.
