Другого соборного послання Петрового читáння.
2 Пт. 64 зач.; 1, 1-10.
1. Симон Петро, слуга й апостол Ісуса Христа, тим, що через справедливість Бога нашого й Спаса Ісуса Христа отримали віру, рівноцінну нашій: 2. благодать вам і мир хай збільшується через пізнання Бога й Ісуса, Господа нашого.
3. Бо його Божа сила дала нам усе, що потрібно до життя та побожности,. завдяки пізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою. 4. Завдяки їм нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке через похоть розповсюднилось у світі. 5. Тому докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 6. у пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, 7. у побожності – братолюбство, в братолюбстві – загальну любов. 8. Бо коли все це буде у вас і коли буде його багато, воно не лишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9. Хто ж цього не має, той сліпий, короткозорий; він забув очищення від своїх колишніх гріхів. 10. Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання й вибрання; бо чинячи це, ніколи не спотикнетеся.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 58 зач. 13, 1-8.
1. В той час, як виходив Ісус із храму, каже йому один з його учнів:
– Учителю, глянь, яке каміння, яка будівля!
2. Ісус сказав до нього:
– Бачиш оці великі будівлі? Камінь на камені не лишиться тут, якого б не перевернули.
3. Як він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали його на самоті:
4. – Скажи нам, коли це буде і який буде знак, коли все те має сповнитися?
5. Тоді Ісус почав до них промовляти:
6. – Вважайте, щоб ніхто не обманув вас. Багато прийде під моїм ім’ям і казатимуть вам: це я! – і багатьох зведуть. 7. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. 8. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
Мр. 13, 1-8. «Вважайте, щоб ніхто не обманув вас».
Ісус Христос явив правду про Бога, дарував нам спасення, і від Нього цю Добру Новину світом понесли апостоли. Від апостолів прийняли єпископи, священики, усі християни – і так триває дотепер. Саме та неперервна тяглість нашої віри, яка виходить від самого Господа, свідчить, що наша віра правдива.
У світі люди шукають Бога навпомацки, а буває, що, знайшовши, так своїми мудруваннями викривлюють віру, що за нею вже немає правдивого Бога. Тому християнам дуже важливо дбати й пильнувати, щоб ніхто не обманув нас, щоб ми самі не обманулися. Мусимо пильнувати свій християнський шлях постійно, як за компасом, перевіряти, наскільки наш спосіб думання про Бога, наше розуміння Церкви, святих Таїнств, молитви адекватні до того, що передав нам Ісус Христос.
У цьому завжди була важливість церковної традиції – пильнування джерел. А ті джерела сягають самого Христа. І саме правдива наука робить нас кращими, лагіднішими, люблячими, добрішими, здатними прощати. Господь каже, що за плодами пізнають, чиї ми діти. Так і правдивість тої науки, яку маємо, те, наскільки вона сягає Ісуса Христа, завжди видно за плодами нашого життя. (Вл. Венедикт Алексійчук)
