Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 20 зач.; 8, 26-39.
26. В тих днях ангел Господній промовив до Филипа, кажучи:
– Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.
27. І встав він, і пішов. Аж ось етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, 28. повертався, сидячи на своїй колісніці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа:
– Підійди і пристань до цієї колісниці.
30. Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього:
– Чи розумієш, що читаєш?
31. Той відповів:
– Та як можу, коли ніхто мене не навчить?
32. І просив Филипа зійти й сісти біля нього. Місце ж Писання, що той читав було таке:
Його вели на заріз, мов овечку;
немов ягня перед тим, хто стриже його, безголосне,
так він не відкриває рота свого.
33. В його приниженні відмовлено йому суд.
Рід його хто може оповісти?
Життя бо його взято від землі.
34. Озвавсь скопець і мовить до Филипа:
– Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого чи про кого іншого?
35. Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив йому Ісуса. 36. І коли вони їхали шляхом, прибули до якоїсь води, і скопець каже:
– Он вода. Що заважає мені, щоб я христивсь?
37. Сказав же Филип:
– Коли віриш з усього серця, можна.
Відповідаючи, він сказав:
– Вірую, що він Син Божий.
38. І велів, щоб колісниця спинилась, і вони обидва, Филип та скопець, зійшли у воду, і він христив його. 39. Коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; радіючи, він їхав дорогою своєю.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 22 зач. 6, 40-44.
40. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Така воля мого Отця: щоб кожен, хто бачить Сина й вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його в останній день.
41. Обурились юдеї на нього за те, що сказав був: «Я хліб, що зійшов із неба», 42. і говорили:
– Хіба то не Ісус, син Йосифа, якого батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: я зійшов із неба?
43. Озвався Ісус і сказав їм:
– Не ремствуйте між собою. 44. Ніхто не може прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, і я воскрешу його в останній день.
Йо. 6, 40–44. «Ніхто не спроможен прийти до Мене, коли Отець, який послав Мене, не приведе його»
Звичайно, ми, християни, стараємося жити досконалим християнським життям, виконувати заповіді, втілювати Євангеліє у своє життя. І нам це більше чи менше вдається.
Однак ми мали б усвідомлювати, що жодне наше зусилля та праця самі собою не дадуть нічого. Потрібно не лише покладатися на свої знання, здібності, силу, а більше уповати на Божу благодать, Божу силу. Завдяки їй ми є, живемо, можемо працювати, творити, тобто маємо все у своєму житті.
Не варто захоплюватися тим, що нам вдається, бо завтра це може не вдатися – можемо помилитися, впасти. Водночас – ніколи не маємо падати духом, коли нам щось не вдається, бо в Бозі немає речей неможливих. Бо каже нам Господь. «Все можливе для того, хто вірує». Тож віруймо, що з Богом і в Ньому для нас все можливе!
