Святе Письмо з розважанням на 15 грудня

До Тимотея другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Тим. 294 зач.; 2, 20-26.

20. Сину Тимотею, у великім домі є не тільки золотий та срібний посуд, але й дерев'яний та глиняний; інший – на честь, інший ж – на нечесть. 21. Отже, як хто очиститься від цього, буде посудом на честь, освяченим, корисним для господаря, готовим на всяке добре діло.

22. Утікай від похотей молодечих, шукай справедливости, віри, любови, миру разом з тими, що взивають до Господа чистим серцем. 23. Від дурних та безглуздих питань ухиляйся: сам бо знаєш, що від них постають свари. 24. Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, але до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим, 25. що противників картає лагідно; може, Бог дасть, що вони колись покаються, щоб пізнали правду 26. і виплуталися з тенет диявола, який піймав їх, щоб виконували його волю.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 97 зач. 19, 37-44.

37. В той час, коли наблизився Ісус до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38. кажучи:

Благословен цар, що йде в ім'я Господнє!

Мир на небі і слава на висотах!

39. Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому:

– Учителю, заборони твоїм учням.

40. Він відповів:

– Кажу вам: коли ці замовчать, каміння кричатиме.

41. І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, 42. кажучи:

– Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до твого миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима. 43. Прийдуть бо дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать, і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусіль; 44. вони розчавлять тебе і твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені, за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.

Св. Стефана Ісп., архиєп. Сурозького
Св. сщмч. Єлевтерія
Прп. Павла, що в Латрі
Лк. 97 зач.; 19, 37-44

Сьогоднішній уривок із Євангелія від Луки (Лк 19,37-44) ставить у центр розповіді фразу: ὁ ἐρχόμενος, ὁ βασιλεὺς (19,38) — го ерхоменос го базілеус, тобто «цар, що приходить».

Цей уривок переносить нас до одного з найяскравіших моментів в історії спасіння — урочистого в’їзду Ісуса до Єрусалиму. Це подія, яка на перший погляд сповнена тріумфу і радості, але в ній прихована глибока і зворушлива пророча істина.

Ісус наближається до Єрусалиму. Він уже спустився з Оливної гори, і перед Ним розгортається панорама Святого Міста. Люди стелять свій одяг на дорозі, вітають Його вигуками: «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах» (Лк 19,38). Люди бачать у Ньому Месію, довгоочікуваного Царя, який прийшов визволити Ізраїль.

Учні бачать у Ньому обіцяного Визволителя. Вони не просто радіють — вони голосно славлять Бога, їхня радість щира і безмежна. Натомість фарисеї, які були свідками цього, просять Ісуса зупинити їх.

Сьогодні центр керигми — проголошення того, що Ісус є Цар, Месія, Той, Хто прийшов в ім’я Господнє. Він є джерелом миру і спасіння і приходить не з військовою міццю, а зі смиренністю, на осляті, як про це пророкував Захарія (Зах 9,9).

Але серед цього тріумфу і радісних вигуків відбувається щось, що розбиває картину всезагальної радості. Ісус плаче, бо Він бачить те, чого не бачать інші — майбутню трагедію, що спіткає Єрусалим. Він бачить не просто будівлі, а серця людей, які, незважаючи на Його прихід, не впізнають часу свого відвідин.

Це стосується не лише Єрусалиму. Це стосується кожної людини, кожного народу, який відкидає Боже запрошення, не впізнає часу Його благодаті.

Ісус детально описує наслідки цієї сліпоти, кажучи: «Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди» (Лк 19,43). Це пророцтво здійснилося буквально через кілька десятиліть, у 70 році н.е., коли римські війська під проводом Тита і Веспасіана зруйнували Єрусалим.

Проте сенс цього пророцтва не лише у фізичному зруйнуванні міста. Це попередження про наслідки для особи чи спільноти, коли відкидає Спасителя. Коли ми відкидаємо Божий мир і Боже спасіння, ми залишаємося беззахисними перед ворогами, перед гріхом, перед вічною загибеллю.

Керигматична істина цього уривка в тому, що Ісус є не тільки тріумфуючий Цар, але й співчутливий Спаситель, який плаче за тими, хто відкидає Його. Він приходить, щоб дати мир, але якщо цей мир людина відкидає, то наслідки будуть страшними.

Це також запитання для нас: чи відчуваю я радість від того, що Ісус є моїм Царем і Спасителем, чи моє життя є лише повторенням мирської рутини? За що Ісус плаче, дивлячись на моє життя, життя моєї спільноти, і що мені/нам зробити, щоб відповісти на Його біль і принести мир?

Подякуймо Богові, що Він приходить і дозволяє себе впізнати, що проявляє свої чудеса в нашому житті. Амінь.

Слово благовісника