Святе Письмо з розважанням на 16 листопада

До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.

4. Браття, Бог, багатий милосердям, з великої своєї любови, якою возлюбив нас, 5. мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом: благодаттю ви спасені! 6. І разом з ним воскресив нас, і разом посадив на небі у Христі Ісусі, 7. щоб у віках грядущих він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8. Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. 9. Не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. 10. Бо ми його сотворіння, сотворені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми чинили

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 38 зач. 8, 26-39.

26. В той час прийшов Ісус у Герасин-околицю, що проти Галилеї. 27. Як Ісус вийшов на берег, попався йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу не носив одежі й мешкав не в хаті, а в гробах. 28. Побачивши Ісуса, він закричав, припав йому до ніг і сказав сильним голосом:

– Що мені і тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!

29. Він бо велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами і стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. 30. Ісус спитав його:

– Як тобі на ім'я?

– Леґіон – відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.

31. І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. 32. Було ж там велике стадо свиней, що паслося на горі, і демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм. 33. Вийшли демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро й потонуло. 34. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. 35. І вийшли люди подивитися, що сталось. Прибули вони до Ісуса й найшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, одягнений та при умі – і злякались. 36. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. 37. Тоді все населення герасинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й вернувся. 38. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи:

39. – Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі.

Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

Святого апостола і євангелиста Матея Лк. 38 зач.; 8, 26-39.

Мт. 30 зач.; 9, 9-13.

(Лк. 38 зач.; 8, 26–39) Розповідь про генезаретського біснуватого — це історія гріха, у темряву якого безстрашно входить Господь. 

Одержимий злим духом чоловік був явним уособленням духовного занепаду мешканців того краю, які нехтували Божим Законом. Про це 183
свідчить і наявність стада свиней — тварин, м'ясо яких, згідно з приписами Мойсеєвого Закону, юдеям було заборонено споживати.

Зіткнувшись із злом та його наслідками, людина зазвичай реагує страхом. Саме тому мешканці генезаретської околиці ізолювали біснуватого, прирікаючи його на жахливу самотність серед гробів в пустелі — місцях, що символізували смерть і духовну порожнечу, простір демонічної присутності.
Автентичний учень Ісуса не може жити подвійним життям — як генезаретяни, які допускали зло, і водночас ігнорували страждання того, хто був його очевидниним наслідком і жертвою. Вони удавали, що їхнє життя правильне й упорядковане, не помічаючи аномалії — живої людини, скаліченої злом посеред їхньої спільноти. 

Здавалося б, прихід Ісуса мав би покласти край гріху та відновити життя в світлі Божої любові. Але євангельська розповідь показує драму людської свободи: зцілення одержимого викликає неспокій. Люди розуміють, що звільнення від зла вимагатиме змін також і від них, можливо навіть матеріального дискомфорту. І замість прохати Ісуса про милосердя — просять Його піти. 

Навіть у цих обставинах Божа любов не припиняє діяти. Вона не нав'язується силоміць, а ніжно пропонується. Її втіленням стає новий апостол — колишній біснуватий: «Повернись додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі» (Лк. 8,39).

Отже, місія свідчення стосується не лише тих християн, які відзначаються моральною бездоганністю, але кожного, хто, навіть упавши у важкі гріхи, був зцілений Божою любов’ю через Таїнства Хрещення чи Покаяння. Така людина відновлює гідність Божої дитини й покликана свідчити про спасаючу любов Того, Хто «не прийшов судити, а спасти» (пор. Ів. 12,47). (Мт. 30 зач.; 9, 9–13) Євангельська розповідь про покликання апостола Матея — це оповідь про те, як Бог може увійти в життя грішника, навіть коли його доля, з людської точки зору, здається вже вирішеною.

Митар у часи Ісуса — це не просто збирач податків. Це людина, яка в очах юдеїв зреклася віри, присягнула на вірність імператору, котрий вважав себе божеством, і служила інтересам окупаційної влади. 

Такі особи були фактично виключені з релігійного й суспільного життя. 

Матей був одним із них.

Та для Ісуса важлива не стільки гріховна історія людини, як її безсмертна душа, спрагла правдивого щастя. Христос — особливий лікар, Який не зацікавлений у тому, щоб вивчати хворобу, а прагне зцілити саму особу. 

Ісус не просто входить у життя Матея, Він через нього входить і в життя інших митарів. І не боїться осуду за перебування в їхньому товаристві, яке вважалося морально неприйнятним. Він приходить, щоб вилікувати, звільнити і спасти.

Святі Отці називали Божу любов до людини «божевільною». Саме такою любов’ю Бог любить кожного — навіть найбільшого грішника. 

Він приходить у найнеочікуваніших обставинах, але ніколи не порушує кордонів людської свободи. Матей вибирає Життя, бо розуміє, що ніхто не полюбить його більше, ніж Господь.

Найкраща проповідь для тих, хто ще далекий від Ісуса, — це не гучні слова, а тихі вчинки любові: лагідний погляд, щира усмішка, готовність вислухати, відсутність осуду чи гордовитості. Саме такими простими засобами Христос продовжує торкатися людських сердець і кликати: «Іди за Мною» (Мт. 9,9).

Слово благовісника