Святе Письмо з розважанням на 21 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 328 зач.; 11, 9-10; 17-23; 32-40.

9. Браття, вірою Авраам перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, наслідниками, як і він, тієї самої обітниці, 10. бо чекав міста з непохитними основами, якого будівничий і засновник – Бог.

17. Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака, і то приніс у жертву єдинородного сина, він, що обітниці одержав, 18. до якого було сказано: від Ісаака тобі народиться потомство; 19. бо він розумів, що Бог може і з мертвих воскресити; тому й одержав назад яко прообраз. 20. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21. Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і вклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22. Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.

23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили вроду дитятка, і не злякалися царського наказу.

32. І що ще скажу? Часу не вистане мені, як почну розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. вогненне полум'я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в'язниці; 37. їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. 39. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 1 зач. 1, 1-25.

1. Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама.

2. Авраам породив Ісаака, Ісаак породив Якова, Яків породив Юду і братів його. 3. Юда породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес породив Есрома, Есром породив Арама. 4. Арам породив Амінадава, Амінадав породив Наасона, Наасон породив Салмона, 5. Салмон породив Вооза від Рахави, Вооз породив Йоведа від Рути, Йовед породив Єссея, 6. Єссей породив царя Давида.

7. Давид породив Соломона від жінки Урії, Соломон породив Ровоама, Ровоам породив Авію, Авія породив Асафа. 8. Асаф породив Йосафата, Йосафат породив Йорама, Йорам породив Озію. 9. Озія породив Йоатама, Йоатам породив Ахаза, Ахаз породив Єзекію, 10. Єзекія породив Манасію, Манасія породив Амоса, Амос породив Йосію, 11. Йосія породив Єхонію і братів його за вавилонського переселення.

12. А після вавилонського переселення Єхонія породив Салатіїла, Салатіїл породив Зоровавела, 13. Зоровавел породив Авіюда, Авіюд породив Еліякима, Еліяким породив Азора, 14. Азор породив Садока, Садок породив Ахима, Ахим породив Еліюда, 15. Еліюд породив Єлеазара, Єлеазар породив Маттана, Маттан породив Якова, 16. Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос.

17. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять.

18. Народження Ісуса Христа сталося так. Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. 19. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. 

20. І от коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: – Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. 

21. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.

22. А сталося все це, щоб збулось Господнє слово, сказане пророком:

23. Ось діва матиме в утробі й народить сина,

і дасть йому ім'я Еммануїл, що значить: з нами Бог.

24. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як велів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; 25. і не пізнав її, аж поки не родила сина, і він дав йому ім'я Ісус.

Передсвяття Різдва Христового
Св. мц. Юліанії
Мт. 1 зач.; 1, 1–25

Сьогодні у першій главі Євангеліста Матея ми зустрічаємо два важливі терміни: (γεννάω) — геннао, «бути батьком, народити», яким описують походження всіх праотців та царів від Авраама, та (τίκτω) — тікто, «породити», яке використовують щодо народження Христа.

На перший погляд уривок здається простим переліком імен. Але в цьому родоводі Ісуса Христа (Мт 1,1–17) міститься глибока істина: Христос є сповненням надій усіх праведників від Авраама, Давида аж до Йосифа та Марії. Цей родовід підкреслює, що Христос є сином Давида і сином Авраама.

Авраам був першим, кому Бог дав великі обітниці: що через нього будуть благословенні всі народи землі (Бут 12,3). Це була обітниця про спасіння, яка охоплювала все людство. Давид отримав обітницю про вічний престол для свого нащадка (2 Сам 7,12–16) — обітницю про царство, яке не матиме кінця. У цьому родоводі ми бачимо, як Бог крок за кроком, через століття, виконував ці обітниці. Були часи вірності та невірності, радості та вигнання, але Божий план незмінно рухався вперед.

Навіть присутність жінок у родоводі, деякі з яких мали спірне походження або минуле — Тамар, Рахав, Рут і дружина Урії — підкреслює універсальність Божого плану спасіння. Божий план не обмежується людськими категоріями чи досконалістю.

Логічне завершення генеалогії — народження Ісуса. Як і в багатьох праведників перед тим були випробування, так і Йосип, праведна людина, стикається з незрозумілою ситуацією. Лише Божественне втручання через ангела допомагає Йосифу зрозуміти Божий план.

Цікаво, що ім’я Ісус означає «Господь спасає» (Мт 1,21). Це і є центр керигми — надія та запевнення спасіння!

Далі Матей цитує пророцтво Ісаї: «Ось дівиця зачала і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Мт 1,23 // Іс 7,14). Це не просто ім’я, а утвердження глибокої істини: Бог не є далеким і байдужим, Він є «з нами», тобто приходить до нас, живе серед нас, щоб спасти нас.

Отже, перші 25 віршів Євангелія від Матвія — це не лише історичний звіт про пророблену Богом роботу, але й Добра Новина: Ісус Христос — це той, кого обіцяв Бог, нащадок Авраама, який принесе благословення всім народам, і нащадок Давида, чиє царство буде вічним. Він, справжній Бог з нами, прийшов, щоб спасти нас від наших гріхів. Це центральна істина нашої віри, на якій будується все християнське вчення.

На завершення запитаймо себе: чи усвідомлюємо ми, що Ісус є сповненням Божих обітниць, які вчать нас довіряти Божому плану спасіння? Якщо ім’я Ісус — це «Господь спасає», то яким чином Боже спасіння проявляється у нашому повсякденному житті?

Подякуймо Богові, який є «Еммануїл», Бог, що є з нами. Він присутній у всіх життєвих ситуаціях, коли ми відчуваємо Його або нам бракує Його втручання. Ми завжди можемо запросити Його бути з нами у боротьбі та стражданнях. Амінь.

Слово благовісника