Святе Письмо з розважанням на 28 грудня

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 200 зач.; 1, 11-19.

11. Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; 12. бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об'явлення Ісуса Христа.

13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив 16. об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, 17. не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск.

18. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п'ятнадцять день. 19. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 4 зач. 2, 13–23.

13. Як відійшли мудреці, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже:

– Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.

14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15. де пробув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: з Єгипту я покликав мого сина.

16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, розлютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія:

18. В Рамі чути голос,

плач і тяжке ридання :

то Рахиль плаче за дітьми своїми

й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.

19. Як же вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже:

– Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.

21. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в ізраїльську землю, 22. але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Неділя по Різдві. Пам’ять святих і праведних Йосифа Обручника, Давида, царя, і Якова, брата Божого
Свв. двадцяти тисяч мчч., спалених у Нікомидії
Блаж. сщмч. Григорія Хомишина, єп. Станіславівського
Мт. 4 зач.; 2, 13–23.

Сьогодні в уривку Євангелії від Матея центральний термін буде (θυμόω), тхюмоо, «розлютився».

Цей уривок розповідає про події, що відбуваються невдовзі після народження Ісуса. І це не просто розповідь про життя Христа, а керигматичне свідчення про Божу всемогутність. Про те, як Господь захищає Свого Сина, який Воплотився і став дитиною. Також цей текст про неухильне сповнення пророчих слів, які наповненні болем і стражданням.

Після поклоніння мудреці не повернулися до царя Ірода, щоб повідомити про місцеперебування новонародженого Царя. Тому Ірод, розлючений і сповнений страху за свою владу, замислює вбивство, подібно до Каїна. Проте ангел Господній попереджає Йосифа у сні (Мт 2,13).

Євангельський текст показує нам, що Божий план спасіння не відбувається без опору. Зло намагається перешкодити Божим намірам. Однак Бог через Своїх посланців (ангелів) керує і захищає Свого Сина.

Втеча до Єгипту — це не знак слабкості, співпраця Бога та людини, у конкретному випадку Йосифа та Марії, з Божим промислом.

Матвій пояснює цю ситуацію як виконання пророцтва: «З Єгипту покликав я мого Сина» (Мт 2,15 // Осія 11,1). Цікаво, що оригінальний контекст у пророка стосується виходу Ізраїлю з Єгипту. Проте для Матея у поверненні Ісуса з Єгипту відкривається новий рівень сповнення пророцтва, адже Ісус є істинним представником Ізраїля, бо є Сином Божим.

Далі відбувається жахлива подія вбивстваа всіх хлопчиків у Вифлеємі та в усіх його околицях (Мт 2,16). Знову Матей пригадує пророцтво Єремії (Мт 2,17–18 // Єр 31,15). Текст Єремії пригадує про Вавилонське переселення народу до Вавилону і представляє плач праматері Рахилі над своїми дітьми.

Цей уривок нагадує, що шлях Божого Сина був позначений не лише славою, а й болем, який спричинила людина егоїстична, яка переживає за власну владу.

Після смерті Ірода сім'я повертається, і ангел Господній їх попереджає. Проте вони оселяються в Назареті (Мт 2,19–23). І знову Матвій завершує уривок, посилаючись на пророцтво (Мт 2,23).

Хоча прямої цитати «Назарей назветься» у Старому Завіті немає, вважається, що це посилання на різні пророцтва, наприклад про страждання Месії (Іс 53,2–3), або на обіт назорейства, який існував в Ізраїлі (Амос 2,12). Таким чином, Ісус, Месія, зростав у звичайному містечку серед простих людей.

Отже, ці вірші з Євангелія від Матвія є потужним керигматичним посланням, що Ісус Христос є істинним Месією, чиє народження і місія були передбачені пророками. Не зважаючи на ворожість і протистояння царя Ірода, Бог продовжує втілювати Свій план спасіння та неухильно рухається вперед. Бо Його мета — щоб Христос врятував людство від гріха та смерті.

Запитаймо себе: як наше знання, що Син Божий стикався з труднощами, допомагає нам довіряти Божому захисту у власних життєвих випробуваннях? Чи наше усвідомлення того, що Бог приготував шлях спасіння для кожної особи, зміцнює нашу віру в Божий план спасіння для всього світу і для кожної особи?

Подякуймо Богові, який Свою велич і всемогутність проявляє через «простих» або навіть «непомітних» людей та перебуває з нами в усіх обставинах нашого життя.
 Амінь.