Святе Письмо з розжанням на 27 грудня

До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Тим. 288 зач.; 6, 11-16.

11. Сину Тимотею, шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности. 12. Змагай добрим змагом віри, старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний і за яке був склав гарне визнання віри перед багатьма свідками. 13. Благаю тебе перед Богом, який усе оживляє, і перед Христом Ісусом, який при Понтії Пилаті склав добре свідчення, 14. щоб ти зберігав заповідь без плями, без догани – аж до приходу Господа нашого Ісуса Христа, 15. який свого часу об'явить блаженний і єдиний Володар, Цар царів і Владика владик; 16. єдиний, безсмертний, що живе в світлі неприступнім, якого ніхто з людей не бачив, і бачити не може. Йому честь і влада вічна. Амінь.Від Матея святого Євангелія читáння.

15. В той час за Ісусом пішло багато народу; він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм його не виявляти, 17. щоб збулося сказане Ісаєю пророком: 

18. Ось мій слуга, якого я вибрав, 

улюблений мій, якого моя душа вподобала собі. 

Я покладу на нього духа мого, 

і він звіщатиме поганам правосуддя. 

19. Він не буде ні змагатися, ні кричати, 

і голосу його ніхто не буде чути на майданах. 

20. Він надломаної очеретини не доломить, 

і тліючого ґнота не загасить, 

аж поки не доведе право до перемоги. 

21. На його ім'я будуть надіятись погани.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 87 зач. 21, 33-42.

33. Сказав Господь притчу оцю:

Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди.

35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та й ті вчинили з ними те саме.

37. Нарешті послав до них свого сина, кажучи:

– Матимуть пошану до мого сина.

38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою:

– Це спадкоємець. Ходімо, вб'ємо його й візьмемо собі його спадщину.

39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.

40. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?

41. – Лютих люто вигубить, – відповіли йому, – а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди.

42. Тоді Ісус сказав їм:

Чи ви в Писанні ніколи не читали:

Камінь, що відкинули будівничі, 
став наріжним каменем. 
Від Господа це сталось, 
і дивне в очах наших.

Мт. 21, 33–42. «Послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні»

Бачимо, що чоловік, який має виноградник і все приготував, щоб з того виноградника отримувати прибуток, винаймає його іншим особам. Коли ж настає час винозбору, очікує, щоб вони йому принесли плоди. Ці особи дуже жорстоко ставляться до слуг, яких господар посилає: одних б’ють, інших каменують. Урешті-решт вони вбивають сина, якого він послав.

Наше життя дане нам Господом, «винайняте» нам Богом, щоб ми його правильно використовували. Якби ми не мали життя, то все інше не мало б якоїсь цінности чи вартости. Лише в контексті нашого життя все інше може мати якусь вартість. Якщо Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували й приносили Йому плоди, в тих чи інших життєвих станах. Господь дав життя, а краще сказати, позичив – вручив. Воно остаточно не є нашою власністю, ми лише використовуємо його й колись станемо перед Богом, щоб принести з нього плоди.

Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток, – або в якийсь банк, або в бізнес. Життя – це величезний скарб. Питання в тому, куди ми його вкладаємо. А ми постійно кудись його вкладаємо. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки.