Жити по-новому…

Коли остання крапля терпіння вже набухала і хотіла сльозою впасти на щоку, вона раптом згадала, що Бог створив її сильною.

Коли їй здавалось, що серце ось-ось вистрибне з грудей, вона згадувала, що хотіла б таки ще колись комусь його подарувати.

Коли хотілось на весь світ закричати, як її болить, вона згадувала, що ті кому потрібно щось почути – краще зрозуміють все в тиші.

Коли через пластир на душі не хотілось жити, вона згадувала, що було сотні хлопців в АТО, які віддали своє життя за неї.

Коли просто помирала від почуттів на серці, згадувала про молитву і танула в ній навіки.

А потім зрозуміла, що всі її “коли” не зрівняються з болями та недугами інших людей. І вирішила жити по-новому.