Апостол сучасності

Я ношу ці думки в собі вже ото як другий рік іде і ще до кінця не можу їх впорядкувати… Часом буває так, що слова німі, щоб сказати щось, а сльози просто не дають змоги бачити букв на папері…

Я не знаю чи варто, але я це зробила. Назву це “Спомин на спомин” (хоч це лише перша маленька частина моїх роздумів), бо останнім поштовхом до викладу на папір цих слів була книжка, яка стала для мене ще однією заповіддю про любов, що про неї говорив Бог у Біблії… Ця книга – “З дороги зцілення”. Більше ніж два тижні я живу сторінками цього щоденника, щодня перечитуючи по кілька сторінок, і, знаходячи щось нове та неповторне…

Отець Василь… Я згадую це світле обличчя, повне радості, миру та невимовного спокою кожного разу, коли мені щось не вдається. Кожного разу, коли хочу плакати – я плачу… так щоб ніхто не бачив, тільки найближчі… Але плачу… Він навчив мене плакати, але за однієї умови: якщо зроблю висновок і через кілька хвилин комусь посміхнусь. Його витривалість завжди в мене перед очима, коли розумію, що вже нема сил… Коли не знаю, куди йти – саме його голос є моїм навігатором і я звертаю на вірний шлях… Коли хочу безпідставно опустити руки – бачу той проникливий погляд, який говорить без слів…

Я до останнього, як і кожен, хто жив і переживав ним, вірила, що зможу ще не раз побачити його і поплакати, стоячи навколішки перед ним і жаліючи над своїми провинами… Але… “так треба!”… Це сталось – він залишив мене сам на сам з питаннями, які ніде не є описані, а тільки за 42 роки прожиті…Так хочеться хоч дві-три ці мистичні відповіді знайти і з кимось про них поговорити…

Я пам’ятаю ту останню зустріч. Батьки, брати і сестри, племінники, друзі, вірні… І я… Така маленька серед тисячного натовпу, який прийшов сказати “прощай!”… Але як я хотіла на весь світ кричати, немов гігант. Кричати від болю та водночас від розуміння того, що любов – понад усе. Мені хотілось обійняти кожного, хто стояв тоді, а й жив колись, найближче до нього… Я не знала як це зробити, але сьогодні – обіймаю їх молитвою і нічого нового не скажу: він – Апостол сучасності. Потіха для засмучених, розрада для розчарованих, любов для самотніх, мир для ворогуючих, тепло для черствих, сонце для темряви, батько для сиріт…

Коли мене хтось питає, чи знала Його – кажу, що знаю й досі і ношу в серці як Дарунок від Бога і до сьогодні. Бо в нім – Христос, бо в нім – любов і жертва, бо в нім – життя…

Вічная пам’ять!