Маленький світ великого солдата,
Немовби вимір дотику життя.
В той час коли ревуть гармати,
У нього на щоці матусина сльоза.
У тому світі мужнього солдата
Мільйони найсуттєвіших хвилин:
Велика й мирна, тепла ще батьківська хата,
Де він з дружиною через війну лиш рік прожив.
Той світ пораненого у душі солдата,
У собі носить спогади вчорашніх днів.
Ту мить, коли поранили його по бою брата,
Коли нічим йому допомогти не міг.
У світі відчайдушного солдата –
Той простір, де любов створила небеса,
В той час, коли від рук озлобленого ката
В душі порвалася товста струна.
У світі, повному життя, солдата
Лиш спомин про той час ще до війни.
Коли життя лиш почало буяти,
Його мов ворона занесло в бур’яни.
У світі тім душа кричить від втрати,
Від тяжкості прийти назад з війни.
Як сильно в ньому хочеться кохати,
А ворог у свободу вистрілив сліпий.
Той світ вкраїнського солдата –
Це зустріч з Богом… аж на лінії вогню.
Бо тільки його серце може описати
Обійми Божі у часи польоту куль.
