Сьогодні дуже часто можна почути вислів: “А що від мене залежить, а що я можу один зробити?” Коли хтось пробує проявити ініціативу, то часто чує від оточуючих: “А що ти сам можеш зробити, від однієї людини нічого не залежить”. Така хвороба нашого суспільства окреслюється крилатим висловом: “Один у полі не воїн”. Але чи правда це?
У сьогоднішнє свято перенесімося на декілька тисяч кілометрів на Схід і на декілька тисяч років назад, у маленьке провінційне містечко, яке не мало ніякого значення у велетенській Римській імперії. У дім молодої зарученої дівчини, якій, мабуть, не було і 20-ти. В суспільстві, де слово жінки прирівнювалося до слова дитини, її маленьке “так” змінило історію, історію людини, історію відносин людини з Богом. Чи вона не наражалися на критику? Її наречений хотів її тайком відпустити. Якби не Боже втручання, за тогочасними законами їй грозила смертна кара. Я думаю, що вона чула багато критики у свою сторону в своєму містечку. Але її “так” змінило історію. Її відкритість на Божу пропозицію вчинила надзвичайне чудо – вона стала Матір’ю Бога, вона зіграла дуже важливу роль в історії спасіння. Чи їй було легко? Не думаю. Чи її життя було встелене пелюстками троянд? Напевно – ні.
Можливо в момент прийняття рішення сказати Богові “так” вона була сама, але потім вона такою ніколи не була. Візьмімо свою волю в свої руки, стіймо за правду, даймо відповідь на Боже запрошення. І ми зможемо стати одним воїном у полі та перемогти! Бо можливо, в людських очах ми самі. Але чи фізичні очі здатні побачити все?
