Лист для тих, кому двадцять, або близько того :)

Якби я могла написати листа собі в минуле – років так з десять тому, то це було б щось на зразок цього (почуваюся як Пеппі Довгапанчоха, котра писала листи сама собі :D)

“Привіт, Улечко!

Ти ще не знаєш, що чекає на тебе попереду, але вже від тепер тобі захапує подих у грудях від того, що буде. На разі ти думаєш, що це острах, а насправді – це трепет.

Ти вже відкрила для себе люблячого Бога, хоча ні… – то Він відкрився для тебе. І поволі починаєш свій шлях, свою нескінченну історію :)

Хочу поділитися з тобою тим всім найдорожчим, що маю тепер в серці :)

Перше, що я хочу сказати: Не бійся! Май страх Божий – оцей трепет образити Того, кого любиш і тих, кого любиш. Але не бійся майбутнього! Заміни увесь свій страх на довіру до Бога.

Будь впевнена на 200500 %, що Бог – вірний, і що Він постійно є поруч з тобою! Що би не діялося, довіряй Йому так сильно, як тільки можеш (і як не можеш).

Цінуй і будь вдячна за все, що маєш кожного дня: любов рідних, навчання, роботу, навіть важкі обов’язки, несподіванки кожного дня, друзів!

Пильнуй молитву – це джерело, з якого ти можеш черпати силу. Забудь щось таке як “не мала часу помолитися”. Це не так. Якщо ти не молитимешся, то втрачатимеш і час, і силу, і натхнення, а часу на молитву так і не прибуде. Ти можеш молитися в дорозі, можеш молитися у транспорті, коли йдеш пішки на заняття – ти креативна – можеш ще подумати, коли і як знайти на це час.

Знаєш, я хочу тобі сказати одну важливу річ: те, що ти віриш – дуже потрібно для тебе і для інших люей, а особливо для твоїх ровесників. Я не кажу тобі виставляти свою віру на показ, але також не ховайся з нею. Ти ніколи не знаєш коли і кому врятуєш цим життя. Точніше, завжди знай, що віра – це життя. Не треба боятися, що тобі хтось її вкраде, ділися нею. Віра зростає тоді, коли нею ділишся.

Стався з повагою до людей, які чомусь ставляться до тебе без розуміння, або негативно. Не обурюйся на них, просто старайся зрозуміти чого тебе можуть навчити якісь дивні незрозумілі ситуації. Зберігай своє почуття власної гідності, не зважаючи ні на що. Не дій у відповідь з образою чи гнівом. Причина недоброго ставлення до тебе дуже часто ховається в чомусь іншому – не в тобі. Не почувайся винною там, де не треба (бо там, де треба, можеш :)).

Одне важливе хочу тобі сказати на тему хлопчачо-дівчачих стосунків: не ревнуй :) В дружбі теж, але я знаю твої слабкі місця, тому :D Будьмо щирі, друзів до друзів ти ніколи не вміла ревнувати :)

Знаєш, бо ревнощі – це брак довіри, найперше до Бога. Ти відчуваєш щось незрозуміле – якусь дивну нетерплячку “А що якщо я втрачу цей свій життєвий шанс, а він – єдиний?”, “А що, якщо хтось інший – кращий за мене – вкраде моє щастя?”, “А що…?”. Але це – єдине, що краде твоє щастя.

Запам’ятай: коли Бог дає, то не забирає. Будь гідною, плекай свою красу і будь впевнена, що Бог дасть тобі “міру добру”, щоб ти буда “в достатку”.

Шукай справжніх друзів – вони є :) Плекай дружбу, будь за неї вдячна! Цінуй кожну хвилину, котру ти можеш провести зі своїми друзями – так завжди не буде :) Більше довіряй друзям, ділися тим всім гарним, що маєш в серці, уважно слухай! Будь для них тихою гаванню і світлою пристанню! Моліться разом – це дає крила і вирішує сотні проблем!

Коли ходиш, йдеш кудись, розглядайся довкола, звертай увагу на красу – тішся кожною порою року! Відклади телефон, бо тобі потрібні і діоптрії твого зору, і все те, що бачиш перед собою – ця краса може стати твоїм натхненням!

Знайди собі отця, котрий буде твоїм духовним наставником. Ще не бачиш такого? Шукай! Він зможе бути для тебе міцною духовною опорою.

Не суди і не роби передчасних висновків, бо ти рідко знаєш, що відбувається насправді.

Не осуджуй себе занадто строго – помилки – це те, на чому ми вчимося. Остерігайся фатальних помилок, образити когось. Але не бійся вчитися у щоденному житті!

Ставити вимоги і виклики для самої себе! – це дуже добра дорога! Не шукай легких шляхів! Працюй і будь натхненною.

Я точно знаю, що на тебе чекає багато чудових несподіванок, знайомств з добрими людьми, з надзвичайними людьми (скажу вам по секрету, що всі люди в житті – надзвичайні :)) і навіть якщо тобі важко, або маєш якісь труднощі – то знай, що це мине, як не раз минатиме болото на прощі до Унева (але ти ще про це не знаєш :)),

тому…

доброї дороги тобі, Улечко!

Вирушай в дорогу! Ти добре написала собі тоді на заставці в телефоні оті слова “Вирушай в дорогу!”. Так і повинно бути.

Довіряй всім серцем Богу в цій мандрівці! І собі (після того, як проконсультуєш всі шалені ідеї з Ним ;)).

Якби хтось хотів мені написати (раптом яка потреба :)), то прошу, сюди: [email protected]