Ранок. Літургія. Причастя. Щоденні клопоти. Ситуація склалася безвихідна.
Нерви. Телефонні дзвінки. Багато прохань про допомогу. Допомоги немає. За що? Що я зробив не так? А хіба інакше не могло бути? Здається, що все втрачено. Зненацька підходить невідома особа і вказує на шлях вирішення проблеми, і сама безслідно зникає. Проблема вирішена.
На душі радість. Життя продовжується. Роздуми. Боже, прости мені за моє невірство. Сьогодні я з’єднався з Тобою у молитві, а ще більше у Святому Причасті. Однак, коли вийшов з храму, життєві турботи накрили мене з головою. Через брак усвідомлення Твоєї присутності у моєму житті я більше довіряв іншим, ніж тобі. Я не почав вирішувати мої проблеми разом з Тобою, я забув про тебе, а ще зранку розмовляв з Тобою. Тобі важко і прикро перебувати у моєму серці, коли Тебе туди запрошують і забувають за Тебе. Так, я забув про Тебе, про Того, Хто створив світ, про Того кому коряться природні сили.
Однак Ти не образився на мене, не залишив мене з моїми проблемами. Ти сам прийшов у вигляді іншої особи, щоб мені допомогти.
Мені соромно, що я забуваю про Тебе, а Ти, навпаки, завжди про мене пам’ятаєш і не перестаєш мене любити і дбати за мене. Вибач. Я хочу бути з Тобою і ділитися Твоєю Любов’ю з іншими, яка є безмежною, глибокою і невичерпною. Навчи мене любити, прощати так як Ти прощаєш мені. Перебувай у моїй пам’яті, у кожній миті мого життя. Хай через мене буде прославлене Твоє Ім’я.
Фото: comopassaremconcurso.com.br