У чому сенс?

Інші дописи автора

        У чому сенс?

        Мало хто знає цю кав’ярню в центрі Києва. Вона моя улюблена. Бариста робить мені масалу. Я люблю сюди приходити саме ради нього. Ми познайомились після концерту, який я знімав. Він барабанник у музичному гурті.

        Подає мені напій і розповідає: мій товариш каже, що сенс християнства у просвітленні. А ти як думаєш?

        Він підсуває барний стілець і сідає ближче до мене, щоб уважніше вислухати відповідь.
        Я не знаю в чому сенс християнства. Я дуже не люблю давати ці визначення «сенс», «християнство». Бо тоді б я мав би говорити якісь глибокі речі, щось пояснювати, доводити, проповідувати. Все б мало звучати глибоко і розумно.

        Насправді я не знаю сенсів дуже багатьох речей які не пов’язані з християнством. Пояснювати сенси – це аналізувати, систематизувати і цитувати щось чи когось. Але мені це не цікаво.

        Мені здається, що кожне пояснення має бути просте і метафоричне. Воно має бути пережите досвідом і розказане історією про себе тим, хто хоче пояснити щось. Якщо запитати мене, чому я у християнстві,  це те саме, що запитати мене, чому я приходжу додому щовечора, чому я люблю свою маму, чи чому я сплю вночі.

        Просто так добре для мене. Мені так подобається. Християнство – це не як червона футболка на мені, яку я можу змінити, чи з якої можу вирости. Духовність, ті принципи поведінки, які йдуть з християнства – вони як частина мене, як рука, наприклад.

        Якщо говорити про моє розуміння християнства, то я думаю, що його сенс не у просвітленні. В одному з інтерв’ю Тарас Прохасько ділиться розумінням, що насправді просвітлення, навіть якщо воно і приходить щодо якихось речей, обставин чи думок, то не завжди обов’язково змінює людину на краще. Мені здається, що просвітлення не може змінити людину раз і назавжди. Бо просвітлення – це щось тимчасове, воно минає, забувається. Зрештою просвітлення дуже суб’єктивна річ, а ми живемо у суспільстві, отже, мені здається, ціннісним стає те, що є корисним від мене для іншого. Просвітлення може стати цінним, коли я цим світлом ділюсь, і якщо це ділення змінює іншого на краще.

        І я собі останнім часом думаю, що християнство, насправді – не віра в Бога, а віра в людину. Віра Бога в людину. Людини в людину. Довіра між Першим і другими.

        Світлина з відкритих інтернет-джерел

         

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 0 / 5. Vote count: 0

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Коментарі

            • ЦІкава думка, про те, що християнство – це віра Бога в людину)
              А щодо просвітлення – мабуть, спершу треба бути просвітленим самому, тобто мати це світло в собі, прийняти його і зрозуміти як “підкидати дрова”, щоб не погасло, а вже тоді – ділитися з іншим. ;)