Коли б мені колись сказали, що в 42 роки я народжу другу дитину, мабуть, голосно б розсміялася!
Три роки тому я вперше від подруги почула про церковну клініку св. Луки. На перший погляд, трохи дивні відчуття, адже я, як і більшість мешканців нашого міста, з важкістю собі уявляла, як поліклініка може поєднуватись із церквою. Але це був лише перший погляд.
Тоді мені було майже 40. Це такий вік, коли всі наші недоліковані захворювання молодості дають про себе знати. І вже недостатньо просто випити якийсь порошок чи піґулку, тепер усвідомлюєш, що твоє здоров’я в твоїх і Божих руках. Переконана – випадковостей не буває і навіть те, до якого лікаря стрінеш в тому чи іншому закладі – Божий промисел.
На перший огляд я прийшла до головного лікаря, акушера-гінеколога Валентини Миколаївни Казьмірук. Це – надзвичайно світла та приємна людина. За час, коли я почала активно піклуватися про своє здоров’я, відвідала не одного лікаря, простояла не в одній черзі до кабінетів, купила та прийняла не один препарат, що мене надзвичайно виснажило.
Врешті, після декількох процедур, пані Валентина з’ясувала першопричину моїх проблем і знайшла вихід з цього. Цікаво, що стільки я не зверталася до інших дуже хороших спеціалістів – всі просто констатували, що є пухлини, але усунути їх неможливо. Коли ж звернулася до Валентини Миколаївни, найперше, що почула – все буде добре! Власне з нею ми говорили про Бога і від неї я вийшла з Біблією. Щоправда, я її не так часто відкриваю, як би цього хотілось. Як і більшість сучасних українців, маю вкрай мало вільного часу, бо здобуваю ще вищу освіту, в мене четверо дітей: двоє моїх і двоє сиріт (діти сестри мого чоловіка, яка загинула в автокатастрофі).
Після декількох місяців нашого знайомства, Валентина Миколаївна запросила мене у поїздку на Святу Землю. І ми поїхали. На жаль, не можу назвати себе практикуючою християнкою. Та докладаю чимало зусиль, щоб за можливості приходити до храму. Тож, після поїздки на Святу Землю, ми привезли справжнє чудо – своє дитя.
Чесно кажучи, я абсолютно не планувала народжувати. Попри низку жіночих проблем, свою постійну зайнятість на роботі, вдома, я чомусь “вчепилася” в цю вагітність, хоча за медичними прогнозами я не могла виносити дитину. Лікарі навіть одного відсотка не давали на те, що я зможу виносити цю дитину. Проте Валентина Миколаївна вірила в мене і підтримувала.
Коли сталась кровотеча, мене скерували в лікарню. Зібрався консиліум медиків і їхнє рішення було однозначним. На той час плоду було 15 тижнів. Мене переконували, що нема шансів виносити дитину, оскільки був ризик повторної кровотечі, при якій я могла б померти. Та я вірила в те, що Бог дасть мені сили та здоров’я, хоча й певний страх у мені також був. Адже вдома у мене діти і на кого їх залишати? Та Валентина Миколаївна мені сказала: “Якщо наполягатимуть, ходи до нас, ми тебе підтримаємо”. І я виносила дитину!
Я проходила всі процедури. Було дуже зручно, без “совкової” ментальності, коли треба очікувати всі перерви на каву, з обов’язковою процедурою черги. Втішило, що призначали виключно те, що необхідне, нічого зайвого, як це, на жаль, часто траплялося.
Переконана, що Бог мені послав цю дитину і саме через неї я прийду до Нього. На мою думку, Церква повинна підтримувати медицину, адже Церква служить душі, а медицина – тілу. Вдячна Архієпархіальному управлінню УГКЦ за їхнє старання, їхню працю.
На останок, хочу побажати, щоб клініка і надалі процвітала, розвивалась!
Не треба боятися ходити на медичний огляд. Це збереже вам здоров’я і кошти, адже огляд потребує менше зусиль та витрачених коштів, ніж лікування.
Світлана,
Мама та приватний підприємець
