Такі роздуми народились, почувши притчу «Про совість» в одній із передач на «Радіо Марія». І, я задумалась.
В щоденному житті ми поводимось по-різному. Слова не завжди дорівнюють діям чи навпаки. А думки? Вони, мабуть, не раз різняться від того, що ми говоримо. Дуже часто, коли бесідуємо чи дискутуємо з тією чи іншою людиною, напевне, виникають якість роздуми. Виникає в голові критика, осуд, незадоволення, біль, лукавство… Якою була б наша реакція, якби наш співрозмовник їх прочитав? А, якою б була наша – коли б і ми це вміли?
Так, ніхто не знає. Я, ти скоріш за все не задумувались над цим. А, це має свій ефект, реакцію. Нам важко визнати, що ми не завжди щирі чи відкриті. Бракує бути чесним і правдивим. І, в першу чергу перед собою. Бо, напевне, не було б приємно прочитати про себе «цікаву» інфо, котра є в думках нашого співбесідника. Т а й і йому було б неприємно.
Можна бути совісним, гарно усміхатись, але діяти, поступати протилежно, не задумуючись про наслідки. Критикувати, нарікати, ображатись. Носити на серці жаль. А це все від наших думок. І, тільки від нас залежить, як бути далі. Чи й надалі, говорити одне, а думати –інше?! Чи думки, слова та діла збігатимуться?!
Думаю, якби ці три речі дорівнювали одна одній, то було б значно легше жити. І передовсім нам – тобі, мені. А в душі панували мир і спокій.
