Кожне Богородичне свято – це наше свято!

Інші дописи автора

        Кожне Богородичне свято – це наше свято!

        Якось по-особливому відчувається кожне велике релігійне свято, скажімо, Різдво Христове, Преображення Господнє, а чи Пасха. Всі вони приносять радість, відпочинок, додають привід задуматися над власною душею, над тим, що й справді вічне та, поза всяким сумнівом, важливе. Однак, нещодавно я зрозумів, що ще по-іншому, можливо, якось по-домашньому відчувається кожне Богородичне свято. Молячись Літургію чи готуючи проповідь, усвідомлюєш, що ти вже знаходишся деінде, тільки не тут, де зараз є твоє тіло. Хтозна, а може це наша Матір ось так просто запрошує нас до себе в гості, бо ж кожне Її свято – це, перш за все, для нас.

        Пресвята Діва Марія є та, Яка ніколи в історії спасіння не акцентує увагу на собі. Подивімося на будь-яку ікону, де вона тримає на руках Ісуса. Її рука та все єство постійно вказує на Нього, як на єдине джерело спасіння. Марія є та, Яка вже від свого зачаття і аж до смерті старалася сповнити Божу волю, шукала за нею. «Ось я Господня слугиня» (Лк. 1, 38) є неначе кредо Її життя, ісповідь Її віри. Так Вона каже Гавриїлу в часі благовіщення; так Вона каже Симеону в епізоді Стрітення, коли той пророчить їй «мечі болю»; врешті так Вона каже під хрестом, коли Господь довіряє Їй стати матір’ю людського роду.

        Марія – близька до кожного

        Про Богородицю можемо багато говорити, роздумувати, проповідувати, але ця неймовірна близькість Її до кожної людини викликає тільки щирий подив. Зауважмо, в будь-якому місці свого об’явлення: чи то Люрд, Фатіма, а чи Гваделупа, – Вона постає як місцева дівчина, розмовляє простою та зрозумілою мовою до своїх візіонерів, тим самим виявляючи свою близькість.

        Пригадую, колись я часто думав: а як то Марія, а навіть будь-який святий розуміє мою мову, адже вони в своїй більшості не говорили українською? Очевидно, молитва серця – це універсальна мова, якою розмовляє Господь, якою розмовляють святі. І саме Пресвята Богородиця в своїх об’явленнях це дуже гарно підкреслює.

        Марія – друга Єва

        Часто Церква називає Марію другою Євою, адже на відміну від старозавітної праматері, Богородиця не прагне бути «як Бог» (пор. Бут. 3, 1-5). Тому, як пише наш Катехизм: «Церква з особливою любов’ю вшановує Преблагословенну Богородицю і Приснодіву Марію, яка нерозривно поєднана зі спасенним ділом її Сина» (576).

        Направду бідна та Церква, яка не в змозі визнати ролі Діви Марії в нашому спасінні, адже вона відмовляється від матері. З історії спасіння ми знаємо, що Єва – матір всіх живих – втратила свій шанс на правдиве материнство, а народжені від неї повинні тепер «в поті лиця свого їсти хліб свій» (пор. Бут. 3, 19). У той же час Пресвята Богородиця не думає про велике, не думає, що Їй буде за те, що Вона сказала Гавриїлові «Так». Ні! Вона скромно проходить через весь Новий Завіт, залишаючи нам кілька своїх фраз. Гадаю, діалог Єви та спокусника містить більше слів, ніж їх сказала в Біблії Марія, але ці слова мають для всього людства куди більшу цінність, бо ж перші – призвели до смерті, а слова Богородиці – дарують воскресіння.

        Бути в Материнському домі

        Кожен добре знає, що мама – це та особа, котра постійно перебуває в очікуванні. Молода мама очікує народження своєї дитини, піклується про неї, відправляє в школу, в університет та чекає, коли ж те її чадо прийде; згодом старша мама чекає, коли ж в її дитини буде час, щоби її провідати. І так аж до смерті. Також кожен може засвідчити, що ніколи не повертався із материнського дому з «порожніми руками», адже мама постійно щось старається покласти до сумки. І навіть, якщо ти священник, як, наприклад, я, а чи депутат, – мама все одно знайде спосіб дати щось свіженьке та по-домашньому особливе.

        Так само і наша Небесна Матір. Хто б до Неї не прийшов зі своїми труднощами, болями, розчаруваннями, кожен, хто бажає відвідати Її, привітати з Її святом – завжди повернеться обдарованим. А де проживає Марія? Відповідь більш ніж проста: там, де Її Божественний Син – у святому храмі. Саме тому кожне Богородичне свято – це ще одна можливість прийти нарешті до дому нашої Матері, побути з Нею та повернутися з доброю торбиною чогось справді по-домашньому особливого.⠀

        Молімося сьогодні до нашої Небесної Матері, просячи заступництва та ласки. Подібно як Вона, завжди кажімо нашому Отцеві своє «Так». Подякуймо в це особливе для нашого народу свято – Покрови Божої Матері – за Її любов до нашого народу, до нашої землі та до кожного зокрема. Адже це свято – черговий доказ того, що Вона піклується про нас, що ми важливі для Неї, що кожне Її свято – це й наш день також.

        о. Володимир ЛУКАШЕВСЬКИЙ,

        прессекретар Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

         

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Volodymyr Lukashevskyi
            Прес-секретар Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

            Leave a Comment