Не байдужий до життя

Інші дописи автора

        Не байдужий до життя

        Часто нагадують людям, що не варто забувати про Бога і духовне життя- молитися і приймати Святі Тайни. А чи тільки духовним життям має обмежитися добрий християнин? Важливо бути небайдужим до життя.

        Дбати за душу і пам’ятати про Христа- обов’язково. Але не менш важливо не забувати про догляд за своїм тілом- чи чиста шкіра і гарне волосся, чи нормальна вага, бо здоров’я- дар Божий; можна мати акуратний скромний макіяж і манікюр- морально допустимо підкреслити свою красу, яка теж є даром Творця. І важливо чогось в житті прагнути- подорожувати, щоб побачити світ; не втікати від обов’язків- хотіти професійного зростання, щасливого подружнього життя, народження дітей чи мати бажання присвятити життя Христові в монастирі. Чому? Остерігаймося полуденного духа- святі отці називали зневірою, а сучасні психологи називають апатією.

        Добрий християнин має бути небайдужий до життя. І радість- плід Духа Святого.

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Ірина Кисилевич
            Захоплююсь журналістикою, церковним співом, люблю котів

            Коментарі

            • Звичайно, що не потрібно бути байдужим до життя (адже життя-це дар Божий), але і не потрібно бути занадто стурбованим щодо життя (надмірне планування, досягнення цілей та ін.)
              У християн не існує якогось стандарту життєвої мети та обов’язкових досягнень в житті (“Виростити сина, збудувати дім, посадити дерево”; “не працювати “на дядю”, а працювати на себе”). Апостол Яків говорить “Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви- пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому. Чому б то вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити і це чи те робити.” (Посл.Якова 4:13-16).
              Надмірне захоплення “досягненням успішності” (як також і прагнення “бути нормальним”, відповідати стандартам світу та отримувати його визнання) не є корисним. Мотиви для досягнень часто є такі як “стати кращим за інших”, “не бути таким невдахою (лузером, лохом) як хтось зі знайомих”, “я все можу; обмеження тільки в моїй голові”, тобто вони не є християнськими (вивищення себе, не визнання власних обмежень перед Богом).
              1 Посл.Йоана 2:16 “Бо все, що у світі,- пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя,- не від Отця, а від світу.”

              • Треба пам’ятати, що ми обдаровані і люблені Богом- комплекс неповноцінності від лихого. І нема нічого поганого, щоб дбати за матеріальний добробут- гроші потрібні на їжу, одяг, оплату житла, навіть на те…щоб заїхати до церкви- змовити молитву, висповідатися, запричащатися, Шлюб взяти, охрестити дитину; мовчу за ситуації, коли потрібно великі гроші в один момент- народження дитини, операція, похорон.

            • Слід пам’ятати, що воля Божа щодо людей полягає в тому “…щоб усі люди спаслися…” (1 до Тимотея 2:4). Зміст і мета життя людини -досягнення особистої святості та спасіння, і допомога в пізнанні Господа та в спасінні іншим, а не так звана “успішність” в житті (не кількість відвіданих країн, не кар’єрні досягнення, не реалізація бізнес-проектів, і навіть не кількість дітей).
              Та “успішність”, яку пропонує світ (тренінги особистісного росту, різноманітні коучери, позитивна психологія) – стереотипна, шаблонна, часто базується на “культурі споживацтва”, несе думку про всесильність людини і мало зважає на Творця.
              Апостол Павло пише до християн “…щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю” (1 до Тимотея 2:2).

              • Подружжя- Свята Тайна; одружуватися, щоб здійснити Божу мрію- може Господь хоче, що молода пара одружилася і народився той, хто буде спасати мільйони людей. Робота, професійне зростання- дорога нашої святості. Знайдіть на Ютубі “Наука про вибір стану”- на мій погляд, цей священник трохи переборщує з віковими рамками, але добре говорить- мати обов’язки, чогось в житті прагнути. Чула від однієї катехитки, що один отець каже, що недобре жити тільки духовним життям, бо навіть у монастирях є праця і молитва.

            Залишити відповідь до Ірина Кисилевич Скасувати відповідь