Як бути із освяченням верби та пасхальних кошиків?

Інші дописи автора

        Як бути із освяченням верби та пасхальних кошиків?

        Усі ми наближаємось до свята Воскресіння Христового. І в умовах карантину, очевидно, звичного традиційного освячення галузок та великодніх кошиків не буде.

        Блаженніший Святослав дав свої поради щодо Великоднього святкування і на їхній основі єпископи у своїх єпархіях та екзархатах відповідно готуватимуть розпорядження. 

        Через панічні настрої та страхи думки вірних розділяються. Для багатьох з нас, на жаль, центральним елементом Великодня є освячення кошика із приготованими стравами. І розуміння, що цього не буде як зазвичай тотожне катастрофі.

        Але насправді більш нищівним може виявитися духовний колапс, а не освячення кошиків онлайн. Спостерігаючи за палкими суперечками у соцмережах, помічаєш, що ми вкоторе розділяємось там, де мали би єднатись. 

        Одні звинувачують інших у невірстві, мовляв, де ж наша віра, якщо боїмося вірусу і не підемо на таке свято святити паску, інші, відповідно, у фанатизмі із закликами слухатись здорового глузду. 

        Так, це, без сумніву, важкий час і серйозне обмеження наших прав і можливостей. Однак не полишає думка: а як же ж покора, послух, смирення? Ті чесноти, яких християнин мав би вчитись впродовж всього свого земного життя? 

        Церква – це насамперед спільнота, а кожна парафія – то Ісусове стадо, довірене кожному конкретному священнику. Ми маємо бути слухняними своїм духовним батькам і наставникам – все просто!

        Якщо нас закликають молитись за допомогою засобів комунікації великодню Літургію – ми молимось її залишаючись вдома. Якщо є можливість освячувати кошики – освячуємо із строго застереженими правилами.

        А головне поза тим – не осуджуємо і не критикуємо, особливо парохів або сусідів, які повелись не так, як би нам хотілось.

        Сьогоднішній досвід – це серйозний тест нашої віри. Зокрема на те, чи є поза формалізмом ще щось у наших душах, чи є там Воскреслий Христос, який сповнює всепереможною надією та любов’ю.

        Христос воскрес! І в день згадки про цей день Він по-особливому благословить кожного, хто відчинить для нього двері свого дому. І це так символічно – запросити воскреслого Спасителя у свій дім, перейнявши відповідальність за оприсутнення цієї доброї новини у колах своїх рідних, своєї домашньої церкви.

        Не переймаймось аж так традиційним обрядом освячення галузок чи кошиків, замість того – більше молитви, любові і служіння одне одному. 

        Бо Воскресіння – це радість, яку ніхто, крім нас самих, не зможе у нас відняти. 

         

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Тетяна Трачук
            Учасник команди ДивенСвіт:)

            Коментарі

            • В кого тонке сумління, а в селі чи у найближчому храмі від дому в місті зачинені двері для вірних, якщо добре почуваєтеся, то можна піти у сусідній храм, де служиться і люди моляться на подвір’ї. Важливо не йти проти свого сумління і не мати депресії на саму Квітну Неділю, Пасху. Є люди чутливі, особливо бабці і дідусі, люди з богословською освітою – телефонують священникові: “Молилась онлайн – не те. Прийду до храму наступної неділі”.

            Leave a Comment