Пропоную вам переклад статті римо-католички Сесілії Піг, і не зважаючи на жіночу стать авторки її думки цілком стосуються і чоловіків, як і не зважаючи на римо-католицьку термінологію все це стосується і вашої церкви.
Якщо ви все ще відчуваєте себе чужими у своєму храмі або не відчуваєте себе частиною спільноти, втіліть ці ідеї в життя – і ви будете раді, що так зробили!
Коли кантор співає останню ноту, я опускаюся на коліна – одним плавним рухом повертаю пісенник на місце. Я промовляю швидку молитву, дякую Богу за дар цієї Меси та за можливість прийняти Його у Причасті. Потім я кланяюся, і йду якомога швидше назад до своєї машини, уникаючи зорового контакту з іншими парафіянами, вирушаю додому, щоб відпочивати решту дня. Цю рутину я повторювала стільки разів у своєму житті … поки нарешті не зрозуміла, чого мені не вистачає.
Чи знаєте ви, як приємно знати імена людей, з якими ви ходите на Месу? Знати щось про їхнє життя? Насолоджуватися їхньою компанією? Люди на вашій парафії – це, в особливий спосіб, ваша родина; вони поділяють той самий простір і виконують ті самі дії в цьому просторі, що і ви. І поклоніння Богу – це не просто звичайна повсякденна діяльність; це причина, через яку всі ми існуємо. Отже, це справді є радісним, коли не тільки знайомство з Літургією та будівлею храму дають відчуття домашньої оселі, але й коли ті, хто навколо вас, виділяють той самий момент – “о, я вдома”.
Я хотіла б, щоб кожен міг розділити цей досвід відчуття себе вдома на своїй парафії, але це, на жаль, не є даністю.
Наприклад, я стикалася з католицькими храмами, які одразу передають відчуття перебування вдома, і з такими, що не створюють такої атмосфери навіть через довший час. І кожного разу, коли я переїжджала і мала шукати нове місце, щоб ходити на Месу, я з неохотою розпочинала знайомство з новою парафіяльною спільнотою. Але я зрозуміла, що чим більше зусиль та інвестицій я вкладаю в людей на своїй парафії, тим кращим стає моє життя.
Ось кілька ідей, як зробити так, щоб ваша парафія почувалася як вдома. Майте на увазі, що не всі парафії одразу вітають або добре розвивають зв’язки. Це не означає, що вам слід знайти новий храм, це просто означає, що вам доведеться трохи більше попрацювати.
Приєднуйтесь до чогось
Чи існує на парафії групка, яка вивчає Біблію? Приєднуйтесь! Чи є можливість допомогти при зборі коштів? Зголошуйтесь!
Частіше відвідуйте ту саму Месу
Таким чином ви зустрінете більше “постійних” парафіян, які відвідують цю ж саму Месу – і це допоможе вам впізнавати інших і бути впізнаною самій.
Беріть участь у подіях
Якщо ваша парафія щось організовує – частування, концерт, розмова – ідіть на цю подію. Навіть якщо сама подія вас не дуже цікавить. Йдеться не про саму подію як таку, а про те, щоб бути частиною спільноти та підтримувати свою парафію.
Посміхайтеся людям
Зоровий контакт та посмішка мають велике значення. На стоянці, під час знаку миру, після Меси, перед Месою, у різний час.
Представтеся
Я знаю, я знаю, це набагато простіше, коли люди самі підходять та знайомляться першими, але візьміть себе в руки і скажіть: “Я тут новенька, мене звати Х. А як звати Вас?” Робіть це з кимось новим щотижня. Це може означати незграбну затримку в притворі або назовні храму. Це може означати довше перебування на заході, щоб розпочати розмову. Слідкуйте за людьми, які можуть бути новішими або більш залученими, ніж ви. Оскільки ви знаєте, як це – бути на їхньому місці, обов’язково представтеся їм, а також познайомте їх із кимось іншим, кого зустрінете.
Моліться за свою парафію
І будьте дуже конкретні. Попросіть заступництва святого покровителя вашої парафії і помоліться про щось на кшталт «Допоможи мені знайти спільноту в цій парафії протягом наступних кількох тижнів/на такій чи іншій події», тощо.
Автор: Cecilia Pigg
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
