Неділя перед Воздвиженням (Йо 3:13-17)

Інші дописи автора

        Неділя перед Воздвиженням (Йо 3:13-17)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від св. Йоана 3:13-17

        13. Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14. Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15. щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним. 16. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти.

        Коментарі Отців Церкви

        Йо 3:13 Той хто вознісяя та спустився

        На Небо і з Неба. Аврелій Августин: Деякі люди, безумовно, вважають дуже дивовижним те, що сказав Господь у цьому Євангеліє: “Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба, Сина Людського, що на небі”. Як, запитують вони, можна сказати, що Син Людський зійшов з неба, коли саме тут Він вийшов з утроби Діви? Люди, які говорять це, не повинні бути відкинуті, але проінструктовані. Я думаю, ви бачите, що вони ставлять це питання з побожності, але ще не здатні зрозуміти, про що вони цікавляться. Я маю на увазі, вони не розуміють, що Божество прийняло людськість таким чином, що стало єдиною особою, Богом та людиною; і що людськість була прив’язана до Божества таким чином, що Слово, душа і плоть були єдиним Христом. І тому можна було б сказати: “Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба, Сина Людського, що на небі” (Аврелій Августин, Проповідь 265B.2).

        Його сходження було у зачатті від Святого Духа. Іларій Піктавійський: Слова “зійшов з неба” означають Його походження від Духа. Бо хоча Марія сприяла Його зростанню в утробі та народженню всього природного для її статі, Його тіло не було від неї за походженням. Слова “Син Людський” відноситься до народження плоті, зачатої у Діві; “який на небі” означає силу Його вічної природи – нескінченної природи, яка не могла обмежитися межами тіла, джерелом та основою якого було саме воно. Завдяки чесноті Духа та силі Божого Слова, хоча Він і перебував у формі слуги, Він завжди був присутнім як Господь усіх у колі і за колом неба та землі. Отож Він зійшов із неба і є Сином Людським, але все ж є на небі. Бо Слово, яке стало плоттю, не перестало бути Словом. Як Слово, Він був на небі, як тіло – Син Людський. Як Слово, що стало плоттю, Він є одночасно з неба, і Син Людський, і на небі. Бо сила Слова, що перебуває вічно без тіла, все ще була на небі, яке Він залишив. Ця плоть зобов’язана своїм походженням Йому і нікому іншому. Тож Слово стало плоттю, і хоч Він і був плоттю, тим не менше ніколи не переставав бути Словом (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 10.16).

        Йо 3:14 Підносячи змія, підносячи Сина Людського

        Цей хрест піднесений щоб бачив увесь світ. Андрій Критський: Хрест піднятий і з’являється над землею, хрест що його донедавна злоба тримала прихованим. Він є піднятий не для того, щоб отримати славу (бо коли Христос був прибитий до нього, яку більшу славу він міг мати?), але щоб віддавати славу Богові, якому на ньому поклоняються і якого ним проголошують. … Не дивно, що Церква радіє хресту Христа і одягається у святковий одяг, виявляючи свою красу нареченої, шануючи цей день. Також не дивно, що сьогодні великий натовп людей зібрався, щоб побачити цей хрест, виставлений нагору, і поклонитися Христу, якого вони бачать піднятим на ньому. Бо хрест виставляється для того, щоб його можна було підняти, і його піднімають, щоб виставити. Який це хрест? Хрест, який ще донедавна був захований у місці під назвою Череп, але зараз його всюди обожнюють. Ось чому ми радіємо сьогодні; ось що ми святкуємо; це сенс цього свята; це прояв таємниці. … Бо цей прихований та життєдайний хрест потрібно було виставити, поставити високо, як місто на пагорбі чи лампу на підставці, щоб його побачив увесь світ (Андрій Критський, Проповідь 11 на Воздвиження Хреста Господнього)

        Історія про Мойсея та мідяного змія. Кирило Александрійський: Ця історія є символом усієї таємниці втілення. Бо ті змії означають гіркий та смертельний гріх, який пожирав увесь рід людський на землі … що вкушує Душу людини та вливає їй отруту нечестивості. І ми не можемо уникнути того, щоб бути ним завойованими, окрім полегшення, яке надходить лише з неба. Тоді Слово Боже було створене за подобою грішної плоті, “Бог … осудив гріх у тілі” (Рим 8:3), як написано. Таким чином, Він стає Подателем нескінченного спасіння тим, хто осягає це божественне вчення і дивиться на Нього з непохитною вірою. Але змій, прикріплений до високої основи, означає, що Христос чітко виявився своїми страстями на хресті, так що ніхто не міг Його не побачити (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 2.1).

        Той хто розіп’ятий, рятує тих хто живе під прокляттям. Юстин Мученик: Цим [підняттям змія] Він проголосив таємницю, де оголосив, що зламає силу змія, що спричинив гріх Адама. Він [принесе] спасіння тим, хто вірить у Нього через цей знак (тобто Його розп’яття) – порятунок від іклів змія, які є нечестивими вчинками, ідолопоклонствами та іншими неправедними діями. … Подібно до того, як Бог наказав зробити знак мідяним змієм – і все-таки Він бездоганний – незважаючи на це, хоча в законі лежить прокляття проти розп’ятих, але ніякого прокляття немає на Христі Божому, ким спасаються усі, хто вчинив речі, достойні прокляття (Гал 3:13) (Юстин Мученик, Діалог з Трифоном 94).

        Йо 3:15-16 Божий дар Сина для життя

        Він віддав найцінніше, щоб показати свою велику любов. Ісаак Ніневійський: Сума всього – це Бог, Господь усіх, хто з любові до своїх створінь віддав свого Сина аж до смерті на хресті. Бо Бог так полюбив світ, що віддав за нього свого єдинородного Сина. Не те, щоб Він не міг врятувати нас по-іншому, але таким чином Він рясно показати нам свою велику любов, а саме, наблизивши нас до Нього смертю Його Сина. Якби Він мав щось більш дороге для себе, Він би віддав це нам, щоб за цим наш рід міг бути Його. І через свою велику любов Він навіть вирішив не обмежувати нашу свободу, хоч і міг так зробити. Але Його метою було те, щоб ми наближались до Нього з любов’ю нашого розуму. І наш Господь слухався свого Отця з любові до нас (Ісаак Ніневійський, Аскетичні проповіді 74).

        Прецедент любові з Авраамом та Ісааком. Єфрем Сирин: У Авраама було багато слуг. Чому Він [Бог] не сказав йому принести в жертву одного з них? Так було лише тому, що його любов не виявлялася в слузі. Таким чином, потрібний був його син, щоб через нього виявилася любов Авраама (див. Бут 22:1-18). Бог теж мав слуг, але Він не виявляв своєї любові через когось із них до своїх створінь, а скоріше через свого Сина, щоб через нього можна було проголошувати Його любов до нас. … З [часів] Авраама почали формуватися символи дерева та ягняти. Ісаак був символом ягняти, [упійманого] на дереві (див. Бут 22:1-13), а Яків показав деревину, яка давала життя для води (див. Бут 30:37-42). Отже, дерево вважалося гідним, щоб Він був на ньому повішений, бо в ньому не було зламано жодної кістки (див. Йо 19:33-36). Щодо землі, то її плоди стимулюються деревиною, а щодо моря, його скарби забираються за допомогою дерева. Це також стосується тіла і душі*. Таким чином воно [дерево хреста] було вирізане люттю дикої юрби. Воно було схоже на німу людину у своєму мовчанні, але під час використання воно дало плоди, підносячи статус людських істот (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 21.7,9).
        * Цю загадкову фразу пояснив Себастьян Брок в тексті Маккарті: “Хреста потребують так само і тіло і душа”.

        Йо 3:17 Бог послав свого Сина не щоб засудити, а щоб спасти

        Два приходи: прощення та суд. Іван Золотоустий: Багато з більш необережних, використовуючи Божу милість, щоб збільшити величину своїх гріхів та надмір зневаги, говорять таким чином, кажучи: Немає пекла, немає майбутнього покарання. Бог прощає всі наші гріхи. … Але пам’ятаймо, що є два приходи Христа, один минулий, інший – майбутній. Перший прихід був не щоб судити, а щоб помилувати нас. Другий – це не помилування, а суд над нами. Про перший прихід Він каже: “Я прийшов не судити світ, а спасти світ” (Йо 12:47). Але про другий Він говорить: “Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі … [Він] поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч” (Мт 25:31,33). І вівці підуть у життя вічне, а козли – у вічну кару. … Але оскільки Він милосердний, деякий час Він прощає замість того, щоб судити. Бо якби Він негайно засудив, усіх було б кинуто на загибель, адже “всі згрішили й позбавлені слави Божої” (Рим 3:23). Хіба ви не бачите невимовного надлишку Його люблячої доброти? (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 28.1).

        Переклад фрагментів з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVa, John 1-10 (2007)

        Ілюстрація: Simon Berger on Unsplash

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.