(Дивіться також: Посібник для початківців з молитви на вервиці)
Часто, коли ми молимося, чи то вервицю чи іншу форму молитви, може з’явитися спокуса відчути себе самотнім та ізольованим. Багато з нас почувається легко, молячись разом з іншими людьми, і мусить докладати зусиль у випадку молитви наодинці.
Центральним ключем до подолання відчуття ізоляції в особистій молитві є духовне єднання з Церквою, як на землі, так і на небі. Ми можемо цього не усвідомлювати, але наша молитва ніколи не проходить на самоті.
Перш за все, з нами в молитві є присутнім Бог. Особливо під час вервиці, Ісус та Його Пресвята Мати є поруч. Можливо, ми не зможемо побачити їх тілесними очима, але іноді ми можемо відчути їх присутність у своєму серці.
По-друге, ми можемо єднатися зі святими на Небі та усіма, хто молиться на вервиці у цей момент часу. Знову ж таки, ми не можемо фізично побачити, як це єднання відбувається, але це – справжня духовна реальність, яку наша віра стверджує, як істинну. Таким містичним чином ми можемо молитися не окремо, а в єдності з Богом і всіма, хто перебуває в єдності з Ним.
Щоб допомогти згадати цю таємничу реальність, ось молитва з книги “Посібник з вервиці для священиків та мирян”, яку можна прочитати на початку вервиці. Вона нагадує нам про існування прихованої духовної єдності, і дозволяє нам трохи підглянути на те, що чекає нас на Небі, коли ми нарешті будемо об’єднані з Богом та усіма громадянами Царства Небесного.
Я єднаюся з усіма святими, які на Небі, з усіма праведниками на землі, з усіма вірними душами, які є в цьому місці. Я єднуюсь з Тобою, мій Ісусе, щоб гідно прославити Твою Пресвяту Матір і прославити Тебе в ній і з нею. Я жертвую цю вервицю за всіх, хто коли-небудь просив моїх молитов, за всіх, кого я знехтував/ла чи згіршив/ла, а також за всіх благодійників, живих і померлих.
Автор: Philip Kosloski
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Фото: Pascal Deloche
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
