Читання Біблії на Різдвяний піст – 17/11 – Йо 3:1-21

Інші дописи автора

        Читання Біблії на Різдвяний піст – 17/11 – Йо 3:1-21

        В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст

        Як цим користуватись?
        Пропонуємо Тобі наступний план біблійного розважання в стилі lectio divina:

        1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”
        Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

        2) Прочитай даний уривок зі Святого Письма один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість – читай вголос.

        3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.

        4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
        – що Бог хоче сказати мені цим уривком?
        – де я бачу себе в цьому уривку?
        – чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?

        5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.

        Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями – разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!

        Тип: Мета – “Для чого Ісус став людиною?”

        Тема: Розмова Ісуса з Никодимом

        Слово Боже (Євангеліє від Йоана 3:1-21)

        1. З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. 2. Прийшов він до Ісуса вночі й каже до Нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що Ти їх твориш» 3. Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства» 4. Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» 5. Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. 6. Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух. 7. Не дивуйся, що Я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. 8. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.» 9. Озвався Никодим і мовив до Нього: «Як воно може статись?» 10. Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? 11. Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, – ви ж свідчення нашого не берете до уваги. 12. Говорив Я вам про земне, а ви не віруєте, – як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? 13. Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14. Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15. щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним. 16. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти. 18. Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, – той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. 19. А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, – лихі бо були їхні діла. 20. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. 21. А хто правду чинить – іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»

        Коментарі

        Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ

        Аудіо коментар о. Юрія Щурка

        Коментар владики Венедикта Алексійчука

        «Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух»
        Коли подивимося на батьків і дітей, часто побачимо не тільки подібні фізичні риси, а й навіть те, що вони подібні характерами. Діти беруть від батьків багато, переймають людське. І це нормально й закономірно. Часто в стосунках одні з одними, коли говоримо про когось – Степан, Василь, Анна, Олена, – ми цю особу ідентифікуємо з її тілом. Але ж знаємо, що це лише фізичне тіло особи. Тілесно ми народжуємося від наших батьків, Господь же кличе нас, щоб ми народжувались і жили духовним життям – в Дусі, з Богом.
        Саме тому маємо все більше пізнавати в собі духовний бік нашої особи. Розуміти, що наше тіло – це лише частина нашого буття. Є сфера нашого буття, яка, можливо, і не розвинута, і мало нам знайома, – це сфера нашого духа. Цю сферу маємо щораз більше пізнавати й відкривати. Коли будемо відкривати наше духовне «я», то будемо відкривати нашу здатність до життя в Дусі, до народження, до життя в Небесному Царстві.

        «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти»
        Ми, охрещені люди, ходимо до храму Божого, молимося вранці та ввечері, сповідаємося, причащаємося. Та, однак, мало усвідомлюємо, мало розуміємо те, що Бог провадить нас до найголовнішого – до нашого освячення та остаточно до нашого спасення. Саме цього маємо найбільше прагнути й бажати у своєму житті. Через Христову смерть і воскресіння ми стали учасниками Його Царства й отримали дар спасення. Участь у Його Царстві починається вже під час нашого земного життя. Лише маємо це усвідомлювати й прагнути шукати Бога в кожній ситуації свого життя. Сам Господь Бог обдарував нас спасенням, але питання в тім, чи ми це усвідомлюємо і чи бажаємо цього?

        Коментар Отців Церкви

        “Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти” (Йо 3:16-17)

        Він віддав найцінніше, щоб показати свою велику любов. Ісаак Ніневійський: Сума всього – це Бог, Господь усіх, хто з любові до своїх створінь віддав свого Сина аж до смерті на хресті. Бо Бог так полюбив світ, що віддав за нього свого єдинородного Сина. Не те, щоб Він не міг врятувати нас по-іншому, але таким чином Він рясно показати нам свою велику любов, а саме, наблизивши нас до Нього смертю Його Сина. Якби Він мав щось більш дороге для себе, Він би віддав це нам, щоб за цим наш рід міг бути Його. І через свою велику любов Він навіть вирішив не обмежувати нашу свободу, хоч і міг так зробити. Але Його метою було те, щоб ми наближались до Нього з любов’ю нашого розуму. І наш Господь слухався свого Отця з любові до нас (Ісаак Ніневійський, Аскетичні проповіді 74).

        Прецедент любові з Авраамом та Ісааком. Єфрем Сирин: У Авраама було багато слуг. Чому Він [Бог] не сказав йому принести в жертву одного з них? Так було лише тому, що його любов не виявлялася в слузі. Таким чином, потрібний був його син, щоб через нього виявилася любов Авраама (див. Бут 22:1-18). Бог теж мав слуг, але Він не виявляв своєї любові через когось із них до своїх створінь, а скоріше через свого Сина, щоб через нього можна було проголошувати Його любов до нас. … З [часів] Авраама почали формуватися символи дерева та ягняти. Ісаак був символом ягняти, [упійманого] на дереві (див. Бут 22:1-13), а Яків показав деревину, яка давала життя для води (див. Бут 30:37-42). Отже, дерево вважалося гідним, щоб Він був на ньому повішений, бо в ньому не було зламано жодної кістки (див. Йо 19:33-36). Щодо землі, то її плоди стимулюються деревиною, а щодо моря, його скарби забираються за допомогою дерева. Це також стосується тіла і душі*. Таким чином воно [дерево хреста] було вирізане люттю дикої юрби. Воно було схоже на німу людину у своєму мовчанні, але під час використання воно дало плоди, підносячи статус людських істот (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 21.7,9).
        * Цю загадкову фразу пояснив Себастьян Брок в тексті Маккарті: “Хреста потребують так само і тіло і душа”.

        Любов Бога до світу велика і так простяглася, що Він віддав не ангела, не пророка, але Сина Свого, і до того ж Єдинородного (1Йо 4:9). Якби Він віддав і ангела, то і ця справа була б не малою. Чому? Тому, що ангел – вірний і покірний Його служитель, а ми – вороги і відступники. Тепер же, коли віддав Сина, яку перевагу любові показав Він?! Знову ж, якби Він мав багато синів і віддав одного, то і це було б дуже великою справою. А тепер Він віддав Єдинородного. Чи можна ж гідно оспівати Його благість? Аріани кажуть, що Єдинородним Син називається тому, що Він один тільки зроблений і створений Богом, а все інше вже Ним створено. Відповідь їм проста. Якби Його назвали Єдинородним без слова “Син”, тоді ваша тонка вигадка мала б підставу. Але тепер, коли Він називається Єдинородним і Сином, слово “Єдинородний” не можна розуміти так, як ви, але так, що Він один тільки народжений від Отця. Зауваж, прошу тебе, те, що як вище Він сказав, Син Людський зійшов з Неба, хоча плоть не зійшла з Неба, але те, що є Боже, доклав до людини через єдність Особи і єдність Іпостасі, так і тут знову те, що людське, докладає до Бога Слова. Віддав, каже, Бог Сина Свого на смерть. Хоча Бог є безпристрасний, але позаяк по Іпостасі Один і Той же був і Бог Слово, і Людина, що підлягає стражданням, тому говориться, що віддається на смерть Син, який дійсно страждав у власній плоті. Яка користь від того, що відданий Син? Велика і недомислима для людини – така, щоб кожен, хто вірує в Нього отримав два блага: одне – щоб не загинув, інше – щоб мав життя, і до того ж вічне. Старий Завіт тим, котрі в ньому догодити Богові, обіцяв довголітнє життя, а Євангеліє нагороджує таких життям не тимчасовим, але вічним і нетлінним. Оскільки два пришестя Христові, одне вже було, а інше – у майбутньому, тому про перше пришестя каже, що Син не посланий, щоб Він світ засудив (бо, якщо б Він для цього прийшов, то всі були б засуджені, так як всі згрішили, як і говорить Павло у Рим 3:23), але переважно для того прийшов, щоб врятувати світ. Така була мета у Нього. Але на ділі вийшло, що засуджує тих, які не увірували. Моїсеїв Закон прийшов переважно для викриття гріха (Рим 3:20) і засудження злочинців. Бо він нікому не прощав, але як знаходив грішним у чому-небудь, одразу накладав і покарання. Отже, перше пришестя не мало на меті судити, крім як тих, які на ділі не увірували, бо вони вже засуджені. А друге пришестя безумовно буде для того, щоб судити всіх і віддати кожному по його ділах. (Феофілакт Болгарський, Тлумачення на Євангеліє від Йоана 3)

        «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним». Слова ці означають наступне: не дивуйся, що Я повинен бути піднесений заради порятунку вашого. Так вгідно й Отцеві, – і Він так полюбив вас, що за рабів, та рабів невдячних, дав Сина Свого, чого ніхто не зробив би і за друга. Це і Павло висловлює в словах: «навряд чи помре хто за праведника» (Рим 5:7). Але апостол говорив про це просторіше, тому що розмовляв із віруючими; а Христос – коротко, так як слово Його було до Никодима; але слово Його виразніше. Кожен вислів Його має в собі багато виразності. У словах: «Бог бо так полюбив світ» Він показує велику силу любові, – так як велика, безмежна відстань знаходиться між Богом і світом. Безсмертний, безначальний, величність безмежна, Він полюбив сущих від землі і пороху, повних безліччю гріхів, ображаючих Його повсякчас, невдячних. Виразні і долучені далі слова: «що Сина свого Єдинородного дав”, – не раба, каже, дав, чи ангела, не архангела, а й про сина ніхто не показав би такої дбайливості, яку Бог про рабів невдячних. Отже, Своє страждання Він зображує не цілком ясно, але затінено; але благотворні наслідки страждання висловлює ясно і відкрито, кажучи так: «щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним». Так як Він сказав, що Йому належить бути піднесеним, і тим назнаменував Свою смерть, то щоб слухач від цих слів не збентежився і не став припускати про Нього чогось людського і не вважав Його смерті припиненням існування, – ось дивись, як Він виправляє це: Він говорить, що Той, якого дає Батько, Син Божий, податель життя, до того ж життя вічного. А хто міг через свою смерть передати життя іншим, той не міг назавжди залишитися у (владі) смерті. Якщо не гинуть віруючі в Розіп’ятого, то тим більше не може загинути сам Розіпнутий. Хто рятує від смерті інших, Той тим більше сам вільний від неї. Хто передає життя іншим, Той тим більше виливає життя для Себе самого. Чи бачиш, що скрізь потрібна віра? Він каже, що хрест є джерело життя; але розум не легко міг би прийняти це: свідки того язичники, ще й донині висміюють це; а віра, що перевершує неміч розмірковувань, те ж саме легко і приймає і вміщує. Чому ж Бог так полюбив світ? Не з якоїсь іншої причини, як по самій лише доброті. (Йоан Золотоустий, Тлумачення на Євангеліє від Йоана 1.27.2)

        Два приходи: прощення та суд. Іван Золотоустий: Багато з більш необережних, використовуючи Божу милість, щоб збільшити величину своїх гріхів та надмір зневаги, говорять таким чином, кажучи: Немає пекла, немає майбутнього покарання. Бог прощає всі наші гріхи. … Але пам’ятаймо, що є два приходи Христа, один минулий, інший – майбутній. Перший прихід був не щоб судити, а щоб помилувати нас. Другий – це не помилування, а суд над нами. Про перший прихід Він каже: “Я прийшов не судити світ, а спасти світ” (Йо 12:47). Але про другий Він говорить: “Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі … [Він] поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч” (Мт 25:31,33). І вівці підуть у життя вічне, а козли – у вічну кару. … Але оскільки Він милосердний, деякий час Він прощає замість того, щоб судити. Бо якби Він негайно засудив, усіх було б кинуто на загибель, адже “всі згрішили й позбавлені слави Божої” (Рим 3:23). Хіба ви не бачите невимовного надлишку Його люблячої доброти? (Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 28.1).

        Переклад з англійської: Максим Гонтар за виданням ACCS: NT IVa, John 1–10 (2007)
        Ілюстрація: Alexander Bida – Nicodemus and Jesus (1874)

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [ratemypost]

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.