Читання Біблії на Різдвяний піст – 27/11 – Йо 14:1-14

Інші дописи автора

        Читання Біблії на Різдвяний піст – 27/11 – Йо 14:1-14

        В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст

        Як цим користуватись?
        Пропонуємо Тобі наступний план біблійного розважання в стилі lectio divina:

        1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”
        Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

        2) Прочитай даний уривок зі Святого Письма один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість – читай вголос.

        3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.

        4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
        – що Бог хоче сказати мені цим уривком?
        – де я бачу себе в цьому уривку?
        – чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?

        5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.

        Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями – разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!

        Тип: Особа – “Хто такий Ісус Христос?”

        Тема: Ісус – дорога, правда і життя

        Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 14:1-14)

        1 Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у Мене. 2 В домі Отця Мого багато жител. Коли б не так, то Я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. 3 І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де Я. 4 Куди ж Я йду – ви знаєте путь.» 5 «Господи, – каже до Нього Тома, – не знаємо, куди Ти йдеш. І як нам знати тую путь?» 6 Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. 7 Якщо б ви Мене пізнали, то й Отця Мого пізнали б. Відтепер знаєте Його і бачили.» 8 А Филип Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» 9 «Скільки часу Я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти Мене не знаєш, Филипе? Хто Мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? 10 Невже не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в Мені, – Він творить діла. 11 Тож вірте Мені, що Я в Отці, й Отець у Мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. 12 Істинно, істинно говорю вам: Хто в Мене вірує, той так само діла робитиме, що їх Я роблю. А й більші від них робитиме, – бо Я вже йду до Отця Мого. 13 І все, що попросите в Моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. 14 Вчиню, коли будь-що проситимете в Моє ім’я. 15 Якщо любите ви Мене, то Мої заповіді берегтимете. 16 І проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; Я прийду до вас.

        Коментарі

        Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Йо 14:1-11

        Коментар владики Венедикта Алексійчука

        «Я – путь, істина і життя!»
        Досліджуючи історію людства, бачимо, що воно ніколи не відчувало внутрішньої самодостатності, тому шукало правди поза собою. Тож кожен народ, маючи свою культуру й ментальність, творив ті чи інші релігії.
        Однак дві тисячі років тому Христос явив нам правду – істину. Бог є істина. Бог – альфа і омега, початок і кінець. Саме Христос дає відповідь на пошук людиною істини. Адже кожна людина, свідомо чи несвідомо, шукає Бога, який об’явився в Христі, оскільки Бог, створюючи людський дух, закладає в нього бажання пізнати свого Творця.
        Маймо почуття вдячності до Господа, та величезне почуття радості, що ми цю істину пізнали, що Він цю істину нам відкрив. Уміймо цю правду про Бога прийняти і нею жити, та ділитись нею з іншими!

        Коментар Отців Церкви

        Йо 14:1б Віруйте в Бога, віруйте й у Мене

        Єдність природи, різність Осіб. Іларій Піктавійський: Наш Господь говорить свідомо підібраними словами, так що Він скромною мовою позначає: все, що Він стверджує про Отця, відповідає і Йому. Візьмемо, наприклад, заповідь «Віруйте в Бога, віруйте й у Мене». Він ототожнюється з Богом у пошані. Як, я вас питаю, Його можна відокремити від Його природи? Він каже: «Віруйте й у Мене», так само, як сказав «Віруйте в Бога». Хіба слова «у Мене» не означають Його природу? Розділіть дві природи, але тоді ви також повинні розділити дві віри. Якщо це життя, щоб ми вірили в Бога без Христа, позбавте Христа імені та якостей Бога. Але якщо досконале життя дається тим, хто вірить у Бога лише тоді, коли вони також вірять у Христа, нехай уважний читач замислиться над значенням вислову: «Віруйте в Бога, віруйте й у Мене», бо ці слова об’єднують віру в Нього з вірою в Бога, поєднують Його природу з Божою. Він наказує, перш за все, обов’язок вірити в Бога, але додає до нього наказ, що ми повинні вірити і в Нього, що означає, що Він є Богом, оскільки ті, хто вірить в Бога, також повинні вірити в Нього. Але Він виключає натяк про єдність, протилежну релігії, оскільки заклик «Віруйте в Бога, віруйте й у Мене» забороняє нам думати про Нього як про одного на самоті (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 9.19).

        Йо 14:6 Путь, істина і життя

        Досконалий шлях. Василій Великий: Ми розуміємо, що «путь» — це дорога до досконалості, [де ми] просуваємось по порядку, крок за кроком, через слова праведності та просвітлення знання, завжди прагнучи до того, що попереду, і напружуючись до останньої милі, поки не досягнемо цієї благословенної мети, пізнання Бога, яким Господь благословляє тих, хто вірує в Нього. Бо воістину наш Господь є добра дорога, пряма дорога без розвилок і поворотів, що веде нас прямо до Отця. Бо «ніхто не приходить до Отця», каже Він, «як тільки через Мене». Таким є наш шлях до Бога через Його Сина (Василій Великий, Про Святого Духа 8.18).

        До Бога через Бога. Петро Хрисолог: «Я є путь», — каже Він, щоб сила демонів не переважила тих, хто йде в дорогу через цей Путь, до Бога через Бога. Неможливо досягти Бога інакше, як через Бога (Петро Хрисолог, Проповідь 16.4).

        Ісус не обманює нас. Іларій Піктавійський: Той, Хто є Дорогою, не веде нас на обхідні шляхи чи бездоріжжя. Хто є Правдою, той не висміює нас брехнею. Той, хто є Життям, не зраджує нас в омани, які є смертю. Він сам вибрав ці переможні імена, щоб вказати на методи, які Він призначив для нашого спасіння. Як шлях, Він направить нас до істини. Як істина, Він утвердить нас у житті. І тому для нас дуже важливо знати, який таємничий спосіб Він відкриває для досягнення цього життя. «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене». Шлях до Отця лежить через Сина (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 7.33).

        Будучи істиною, Син є рівний Отцеві. Амвросій Медіоланський: Якщо вони кажуть, що лише Отець є правдивим Богом, вони не можуть заперечувати, що лише Бог Син є істиною. Бо Христос є істиною. Чи є істина чимось нижчим від того, що є істинним, коли людину, за вживанням термінів, називають істинною від слова “істина”, як і мудрою від “мудрість”, справедливої від “справедливість”? Ми не вважаємо, що так є між Отцем і Сином. Бо в Отця нічого не бракує, бо Отець повний істини. А Син, оскільки Він є істиною, дорівнює тому, хто є Істинний (Амвросій Медіоланський, Про віру християнську 5.2.28*).
        * (Латинська версія позначає цю цитату 5.2.29). Див. також Атанасій, Проти аріан 1.20.

        Ходіть вірою в істині. Аврелій Августин: Наполегливо ходіть тепер вірою в істині, щоб вам вдалось у визначений та належний час побачити ту саму істину. Бо, як каже апостол: «Поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа, – бо ходимо вірою, а не видінням» (2Кор 5:6-7). Християнська віра веде нас до прямого виду і бачення Отця. Тому Господь каже: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Аврелій Августин, Проповідь 12.5).

        Ісус оживляє душу життям. Іларій Піктавійський: Він сам сказав: «Я є життя». Чим є душа для тіла – тим є Христос для душі. Без душі тіло не живе. Без Христа не живе душа. Як тільки душа покидає тіло, на її місце приходить сморід, тління, гниль, хробак, попіл, жах і все, що огидне для погляду. Коли відходить Бог, одразу входить у душу сморід невіри, тління гріха, гниль пороків, хробак провини, попіл марнославства та жах невірності, і так стається, що у живій гробниці тіла тепер похована смерть душі (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 19.5).

        Бог Отець показує себе у Христі. Іларій Піктавійський: Окрім як через Нього, до Отця неможливо наблизитися. Але до Нього також немає підходу, якщо не приверне нас Отець. Розуміючи Його як Сина Божого, ми визнаємо в Ньому справжню природу Отця. І тому, коли ми навчимося пізнавати Сина, Бог Отець покличе нас. Коли ми повіримо Сину, Бог Отець прийме нас. Бо наше визнання й пізнання Отця – в Сині, який показує нам у собі Бога Отця. Отець втягує нас своєю батьківською любов’ю, якщо ми побожні, до взаємного зв’язку зі своїм Сином (Іларій Піктавійський, Про Трійцю 11.33).

        Ми не можемо взяти участь у божественній природі окремо від Христа. Кирило Александрійський: Ми наближаємось до Отця двома шляхами: або стаючи святими (Лев 19:2), наскільки це можливо для людськості… або ми приходимо через віру та споглядання до того пізнання Отця, яке є як би «у дзеркалі, неясно» (1Кор 13:12). Але ніхто ніколи не був би святим і не досягав прогресу в житті за правилом чесноти, якщо б Христос не був провідником його слідів у всьому. І ніхто ніколи не з’єднається з Богом Отцем, як тільки через посередництво Христа, бо Він є посередником між Богом і людськістю, через себе і в собі єднає людство з Богом. … Отже, ніхто не прийде до Отця, тобто не стане учасником божественної природи, як тільки через Христа. Бо якби Він не став посередником, прийнявши людську форму, наш стан ніколи б не піднявся до такої висоти блаженства. Але тепер, якщо хтось приступить до Отця в дусі віри та благоговійного знання, то зробить це за допомогою самого Спасителя нашого Христа (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 9).

        Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVb, John 11-21 (2007)

        Ілюстрація: Last Supper, by Dagnan-Bouveret, 1896

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 5 / 5. Vote count: 1

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.