Читання Біблії на Різдвяний піст – 01/12 – Йо 3:22-36

Інші дописи автора

        Читання Біблії на Різдвяний піст – 01/12 – Йо 3:22-36

        В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст

        Як цим користуватись?
        Пропонуємо Тобі наступний план біблійного розважання в стилі lectio divina:

        1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”
        Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

        2) Прочитай даний уривок зі Святого Письма один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість – читай вголос.

        3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.

        4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
        – що Бог хоче сказати мені цим уривком?
        – де я бачу себе в цьому уривку?
        – чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?

        5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.

        Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями – разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!

        Тип: Особа – “Хто такий Ісус Христос?”

        Тема: Останнє свідчення Йоана Христителя про Ісуса

        Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 3:22-36)

        22. Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив. 23. А й Йоан христив – в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися. 24. Ще бо Йоана не посаджено у в’язницю. 25. Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм – про очищення. 26. Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, Отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про Нього свідчив ти, – он Він христить, та й усі до Нього йдуть.» 27. Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. 28. Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед Нього. 29. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! 30. Йому треба рости, мені ж маліти. 31. Хто з висоти приходить, той – над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А Хто з неба приходить – над усіма Той. 32. Що бачив і що чув, про те Він свідчить, та свідоцтва Його ніхто не бере до уваги. 33. Хто прийняв Його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий. 34. Кого Бог послав, Той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає Йому Бог Духа. 35. Любить Отець Сина й усе дав Він Йому до рук. 36. Хто вірує в Сина – живе життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, – гнів же Божий над таким перебуває.»

        Коментарі

        Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Йо 3:22−33

        Коментар владики Венедикта Алексійчука

        «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив»

        «Йому треба рости, мені ж – маліти»
        Слова Йоана Предтечі вказують на його місію: готувати народ до приходу Месії. Йоан був справжнім пророком – він не допускав, щоб людська увага зосереджувалася на ньому, своєю проповіддю і всім своїм буттям він вказував на Особу Господа, робив усе, щоб якомога більше людей Його пізнали.
        Подібно і в нашому житті: кожен з нас має якісь свої плани, прагнення, думки, наміри. Важливо не те, чи вони здійснюються, а те – чи вони співзвучні з Божою волею щодо нашого життя. Тому, окрім того, що маємо право мати свою думку, мусимо ще й завжди питати Бога: «Що є правдивим добром для мене й інших, яка Твоя воля?» А остаточна Божа воля – те, що Бог у своїй Божественній любові приготував для нас, і це – для нас найкраще.
        Хай нашою життєвою позицією буде позиція Йоана: «Йому треба рости, мені ж – маліти», аби ми щоразу більше жили не своїми ідеями чи планами, а пробували пізнавати Божу волю, яка остаточно є найбільшим добром і найбільшою радістю для кожного з нас!

        Коментар Отців Церкви

        Йо 3:29 Наречена у Нареченого

        Христос є Нареченим Церкви. Амвросій Медіоланський: Це означає, що Він один є Чоловіком Церкви, Він є сподіванням народів, і пророки зняли свої сандалії, пропонуючи Йому союз подружньої благодаті. Він – Наречений; я ж – друг цього Нареченого. Я радію тому, що Він приходить, тому що чую вінчальний спів, тому що тепер ми чуємо не суворі покарання за грішників, суворі муки закону, але прощення образ, крик радості, звук бадьорості, радіючи весільному бенкету (Амвросій Медіоланський, Про Патріархів 4.22)

        Йоан, друг Нареченого, зразок смиренності. Аврелій Августин: До Йоана були пророки, і багато, і великі, гідні Бога, сповнені Бога, які провіщали Спасителя та свідчили про правду. І все-таки про жодного з них не можна було б сказати, як сказано про Йоана: “Між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя” (Мт 11:11). Отже, що означає така велич, бути посланим перед Великим? Це свідчення надзвичайної смиренності. Зрештою, він був настільки великим, що люди могли думати, що він – Христос. Йоан міг скористатися помилкою людей, і йому не довелось би докладати зусиль, щоб переконати їх, що він Христос, бо ті, хто його чув і бачив, вже думали про це, не говоривши цього. Йому не було потреби сіяти насіння помилки; все, що йому було потрібно зробити – це підтвердити. Однак він, як друг Нареченого, не заздрить Нареченому. І він не висуває себе як перелюбника замість Нареченого, а свідчить про свого Друга і вітає Того, хто насправді був Нареченим. Він хоче, щоб його любили в Ньому, і ненавидить ідею, що його люблять замість Нього. “Той, хто має Наречену, – каже він, – це Наречений”. І якби ви сказали: “А ти що?”, він відповів би: “Але друг Нареченого стоїть і чує, і радіє через голос Нареченого”. “Стоїть і чує”. Учень чує Учителя; через те що чує – стоїть, бо як не чує – падає. Саме тут велич Йоана надзвичайно доводиться до нашого відома; що коли його могли вважати за Христа, він вважав за краще свідчити про Христа, щоб довести Його до нашого відома. Він вважав за краще принизити себе і бути прийнятим собою, аніж бути прийнятим за Христа (Аврелій Августин, Проповідь 288.2).

        Йо 3:30 Він повинен зростати, а я – маліти

        Бог зростає, коли живе в нас. Аврелій Августин: “Йому треба рости, мені ж маліти”. Що це? Він повинен бути піднесений, а я – принижений. Як зростатиме Ісуса? Як зростатиме Бог? Те, що є ідеальним, не зростає. Бог ні зростає, ні зменшується. Бо якщо Він зростає, Він не досконалий; якщо Він зменшується, Він не Бог. І як Ісус може зростати, будучи Богом?* … Це велика таємниця! До приходу Господа Ісуса люди славили самих себе; Він прийшов як людина, щоб зменшити людську славу і збільшити славу Божу. … Бо так говорить Апостол, так говорить Святе Письмо: “Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться” (див. 1Кор 1:31; Єр 9:24). Чи будете ви славити самих себе? Ви зростатимете, але ви зростатимете у своєму злі. Бо хто зростає у злі, той справедливо зменшується. Тоді нехай Бог, який завжди досконалий, зростає і зростає у вас. Бо чим більше ви розумієте Бога і сприймаєте Його, тим більше Він наче зростає у вас; але в собі Він не зростає, будучи завжди досконалим. … Щодо цього, не розглядайте природи людства: людина народжується і росте, вона пізнає звичаї людей. Що вона знає, крім землі та земних речей? Вона говорить речі про людей, знає речі людей і думає про речі людей. Тілесна, вона судить по-тілесному, тілесно здогадується. Все у ній стосується людства! Нехай же прийде благодать Божа та просвітлить її темряву, як було сказано: “Бо ти, о Господи, даєш світло моєму світлу; освітлюєш, мій Боже, мою темінь” (див. Пс 18:28 (17:29 LXX, Vg)); нехай благодать візьме цей людський розум і поверне його до власного світла. Негайно [Йоан] починає говорити, як каже апостол: “Та не я, але благодать Божа, що зо мною” (1Кор 15:10), і “Живу вже не я, а живе Христос у мені” (див. Гал 2:20). Тобто, “він повинен збільшуватися, а я повинен зменшуватися” (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана, 14.4-6).
        * У цьому вступному тексті Августин міркує, що збільшення не може стосуватися людського зростання хлопчика Ісуса при дорослішанні, оскільки Йоану Хрестителю та Ісусу на цій зустрічі було “вже тридцять років”, згідно з Лк 3:23.

        Йо 3:31 Той, хто згори, є понад всіма

        Той, хто згори, природно є понад усім іншим. Кирило Александрійський: Це річ не велика, і аж ніяк не дивовижна, що Христос перевершує славу людської природи. Бо межі Його слави не лише сягають аж досі – насправді вони простягаються над усім творінням так само, як Бог знаходиться над усім створеним і жодним чином не є зарахований до самого творіння. Він, як виняток з усього, божественно поставлений над усім. І тоді Йоан пояснює чому, так що мовчить всякий, хто міг би не погодитися. “Той, хто приходить згори”, говорить він, “народжується від коріння, що є згори, зберігаючи в собі від природи природну доброту Отця”. Така людина найпевніше володітиме існуванням, яке перевершує все. Бо було б неможливим, щоб Син взагалі не здавався такою самою Істотою, як і Той, хто Його породив. І це є єдиним правильним. Бо як може Син, який перевершує, бо Він тієї самої природи як і Яскравістю та виражений Образ Отця – як Він може поступатися своєму [Отцеві] у славі? Або чи власність Отця не буде знеславлена в Сині, і чи не будемо ми ображати Образ Народженого, якщо вважатимемо Його нижчим? Але це, я гадаю, буде зрозуміло кожному. Ось чому також написано, що кожен повинен шанувати Сина так, як шанує Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця (Йо 5:23). Про кожного, кого прославляють з однаковою честю з Богом Отцем, бо Він існує від Нього за природою, слід мислити як про Того, хто перевершує суть створених речей. Ось отже що означає “над усіма” (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 2.12).

        Йоан повторюється, щоб вгамувати гординю своїх учнів. Іван Золотоустий: Як черв’як прогризається через дерево, з якого він народився, а іржа руйнує залізо, з якого воно з’явилося, а міль споживає руно, так гординя знищує душу, яка її живить. Тому нам потрібна наполегливість, щоб позбутися цього. Сам Йоан навряд чи може підкорити цю гординю у своїх учнях, навіть незважаючи на всі свої докази. Він повинен ще раз сказати те, що сказав вище: “Той, хто приходить згори, Той – над усіма” …. Він має на увазі: ви робите щось велике з мого свідчення і говорите, що свідкові слід більше довіряти, ніж Ісусові, про якого той свідчить. Знайте це, що неможливо, щоб Той, хто приходить з неба, був перевищений земним свідком. … Він є над усіма, будучи досконалим у собі і над усяким порівнянням (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 30.1).

        Йо 3:32 Він свідчить про те, що бачив та чув

        Христос свідчить про речі, які наші відчуття не можуть сприйняти. Іван Золотоустий: Після цієї високої та урочистої згадки про Христа тон Йоана знову знижується. Бо вираз “що бачив і що чув” більше підходить для простої людини. Те, що Він знав, знав не тому, що пізнав зором чи слухом, а тому, що все вже є в Його природі, бо Він вийшов ідеальним з лона свого Отця і не потребує нікого, хто б Його вчив. … Оскільки наші органи чуття є нашими найвірнішими каналами знань, а вчителі найбільше залежать від тих, хто охопив зором або почув те, що вони вчать, Йоан додає цей аргумент на користь Христа, те, що Він бачив і чув – маючи на увазі, що все те, що Ісус сказав, є правдою, жодне з цього не є помилкою (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 30.1).

        Йо 3:33 Бог є правдивий

        Згода віруючих свідчить, що Бог є правдивий. Кирило Александрійський: Не було іншого можливого способу показати безбожність тих, хто не вірить, окрім як оголосити про славні досягнення віруючих. Зло набагато легше побачити, коли йому протиставляють добро. Коли ви знаєте, що там є щось краще, це лише збільшує контраст із злом. Якщо хтось тоді, каже Йоан, погодився зі словами Того, хто походить згори, він запечатував та підтверджував своїм розумінням, що істина завжди є близькою та дорогою божественній природі. І протилежне є настільки ж очевидним, тому що кожен, хто відкидає віру, безперечно засвідчить проти себе, що Бог не є правдивим (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 2.3).

        Йо 3:34 Вимовляючи слова Божі

        Святий Дух у Христі є без міри. Іван Золотоустий: Але чому він каже: “Не мірою дає Йому Бог Духа”? Він хоче продемонструвати, що ми всі отримали дію Духа за мірою (бо в цьому місці під “Духом” він означає дію Духа, бо це те, що розділено). І все-таки, Христос має всяку Його дію без міри і в довершеності. Тепер, якщо Його дія не має міри, Його суть – тим більше. Хіба ви не бачите, що Дух є нескінченний? Як же тоді Той, хто прийняв усю дію Духа, хто знає речі Божі, хто каже: “Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили” (Йо 3:11) – як хтось може ставити під сумнів те, що Він говорить? Він не говорить нічого, що є не від Бога або що не від Духа. І деякий час Він не промовляє нічого про Бога Слово, але робить все своє вчення достовірним, посилаючись на Отця і Духа (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 30.2).

        В нас Святий Дух є відмірений. Аврелій Августин: Що означає те, що він говорить: “Бо не мірою Бог дає Духа”? Ми виявляємо, що Бог дає Духа мірою. Послухайте апостола, коли він говорить: “За мірою Христових дарів” (Еф 4:7). Людям Він дає за мірою; єдиному Синові Він дає не за мірою. Як Він дає людям міру? “Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання” (1Кор 12:8). … Ця людина має один дар, інша людина – інший; а що є у цієї людини, у тієї немає: є міра, певний розподіл дарів. … Але Христос, який дає, отримує не мірою (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана, 14.10).

        Йо 3:35 Люблячий Отець дає своєму Синові усе

        Любов Отця до свого Сина є унікальною. Аврелій Августин: Він додав “усе дав Він Йому до рук”, щоб ви також могли тут знати, з якою відзнакою сказано: “любить Отець Сина”. І чому? Хіба Отець не любить Йоана? І все-таки Він не віддав усе в Його руки. Хіба Отець не любить Павла? І все-таки Він не віддав усе в Його руки. “Любить Отець Сина”, але як любить батько, не так, як господар любить слугу. Він любить Його як єдиного Сина, а не як усиновленого сина, і тому “усе дав Він Йому до рук”. Що означає “все”? Щоб Син був таким, яким є Отець. Він породив Його до рівності із самим собою – Тим, в кому не було обкраданням бути в образі Бога і рівним Богові (див. Флп 2:6). “Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук”. Тому, Отець вирішив послати нам Сина, і не уявляймо, що Той хто нам посланий, є кимось меншим, ніж Отець. Отець, посилаючи Сина, послав своє інше Я (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана, 14.11).

        Йо 3:36 Вічне життя або відсутність життя

        Віра без діл мертва. Іван Золотоустий: Подивіться, як він знову звертається до Отця, коли говорить про покарання. Він не сказав, “гнів Сина”, хоча Син є суддею. Швидше, він робить суддею Отця, щоб більше їх насторожити. Тут він не має на увазі, що віра в Сина говорить все, що потрібно сказати про здобуття вічного життя, бо в іншому місці він говорить: “Не кожний, хто промовляє до Мене: ‘Господи, Господи!’, ввійде в Царство Небесне” (Мт 7:21). І блюзнірство проти Святого Духа саме по собі є достатнім, щоб послати когось у пекло. … Але ми не повинні думати, що навіть правильна віра в Отця, Сина і Святого Духа – це все, що потрібне для спасіння … адже наша [віра] також потребує доброго життя та розмови. Тоді знаючи, що більшість зрушується не стільки обіцянкою добра, скільки загрозою покарання, він робить висновок: “Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, – гнів же Божий над таким перебуває”. … І він говорить не “в такому”, а “над таким”, це означає, що гнів ніколи не відійде від нього. І з тієї ж причини він каже: “життя не побачить”, тобто, щоб показати, що він мав на увазі не лише тимчасову смерть! (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 31.1).

        Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVa, John 1-10 (2007)

        Ілюстрація: James Tissot – Saint John the Baptist and the Pharisees

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [ratemypost]

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.